Будеш у старості нас забезпечувати…

– Компот будеш? Із сухофруктів. Як його? Узвар. Не заглядала до нас довго, орала там, розумниця. Будеш у старості нас забезпечувати.

– Зможеш допомогти батькам. Не те, що ця, – мама кинула швидкий погляд на молодшу. – Я і тітці Ірі розповіла про твої досягнення.

Відчуваючи незручність, Олена хотіла піти сама, і відвести сестру. Так їй погано, коли зачіпають Катю.

– У нас в обох класні здобутки, – відповіла Олена.

– Можливо, якщо судити з того, що маєте різні рівні. Для тебе і така посада – не межа. А Катя навчилася грати на скрипці, і вже нормально. Аби не сиділа зовсім без роботи.

Відучившись на музиканта, Катя відверто не входила до перспективних дітей. Але вона не скаржилася.

Їй на хліб з маслом вистачає, концерти постійно. Забезпечує себе, а родичі нічого не просять, так що Катю ця ситуація цілком влаштовує.

– Оленко, ми диван хочемо оновити, – каже батько.

І Олена слухняно дістає гаманець.

Черга співчувати сестрі доходить до Каті. Вона бере з цукерниці карамельку, повернувшись так, щоб Олена помітила її вираз обличчя, і вони зрозуміли один одного.

Тяжко. З Катериною поводяться, ніби її не існує. А від Олени чекають дуже багато, вона часом навіть не уявляє, як здолати все.

– Похмура ти сьогодні.

Дівчата разом сідали в автобус, бо їм по дорозі.

– Чесно кажучи, я сама ледве викручуюся, а всі й завжди на щось чекають, планують, розписують за мене, як правильно буде.

– Я два роки працювала без вихідних та свят, щоб піти на підвищення. Сил немає зовсім. А вони дивляться, ніби це так і повинно бути.

– Тато запитував, коли наступного разу на підвищення піду. Мовляв, треба б прискоритися, бо мені двадцять сім, вони ж і на онуків розраховують. А коли?

– Співчуваю. З такого боку, мені навіть легше – не в авторитеті. Але все одно неприємно.

– Зате ти можеш жити, як забажаєш.

– І ти можеш.

– Так, але… не зовсім. Хто тоді буде, наприклад, міняти диван?

– Що в них ремонту немає, чи що? Є. А ти викладаєшся на повну. З четвертого класу я не пам’ятаю, щоб у тебе були періоди “нічого не роблю”. Пригальмуй!

– І тато через рік запитає, чому я не заробляю бодай на двадцять відсотків більше?

– Все одно, що він там запитає! Гаразд. Я тут пересідаю.

– Дати грошей на проїзд? – Стрепенулась Олена.

– У порівнянні з тобою я, звісно, ​​бідна, але не настільки ж, сестро.

Після цього почалися дива. Катя всі сили віддавала на репетиціях, тому була завантажена, тож не одразу зрозуміла, що Олена кудись зникла.

Замість дзвінка щодня – щотижня. З двадцятип’ятиріччям привітала лише наступної доби, відзначати не прийшла.

Коли вільного часу побільшало, Катя намагалася випитати, але Олена усміхалася і говорила, що в неї все ідеально. Але вона блідла щоразу, коли Катя хоч трохи питала про роботу.

Батьки сказали, що треба сплатити кілька посилок для рідні, на що Олена просто відповіла – “добре”, вона навіть не поцікавилася, куди, та скільки.

Наближався важливий момент. На дачі викидали старі меблі.

З кого спитали нові? Звісно, ​​з Олени. Вона зблідла ще сильніше, але кивнула, і через тиждень їм доставили цілу вантажівку необхідних крісел і поличок.

Сама Олена не приїхала. Катя вирішила її провідати:

– Може, поясниш? Тебе не впізнати останнім часом. Якщо потрібна відпустка, то бери. Я допоможу, якщо що, з грошима для батьків.

– У мене вже є відпустка.

– Класно. Вітаю.

– Безстрокова. Компанію нашу закрили. Я поки що у пошуках, але, в основному, вакансії із зарплатою нижчою. Не розумію, як сказати про це мамі з татом.

– Почекай, а на що тоді купила меблі?

– Кредит.

Катя і відповісти не змогла одразу.

– Тобто ти, втративши роботу, перебуваючи у такому стані, взяла величезний кредит, щоб батьки не обурювалися?

– Ну що тут можна сказати? Навіть слів пристойних не можна знайти! Це ж потрібно бути такою недолугою?

– Це, щоб тато з мамою не гнівалися? В тебе параноя, як мені здається! – Не добираючи виразів вичитувала молодша сестра. Та чи допоможе?

А Олена все-таки мала рацію. Як тільки в сім’ї дізналися про її проблеми, вона почула таке, про що раніше і подумати боялася. Можливо, хоч після цього якісь висновки зробить, та почне жити для себе.

Звісно, вона молода, роботу знайде – але кредит на меблі для дачі – це занадто! Ви не знаходите?

Пишіть коментарі, ставте вподобайки.

You cannot copy content of this page