– Будьте моєю дружиною! – верещав наречений дочки, ставши переді мною на коліно
У мене є мрія – вдало видати заміж доньку Юлю. Вона в мене дівчинка гарна і добра, але, на жаль, нерішуча. А ще непристойно криворука.
Ні приготувати нормально не може, ні вдома прибратися. Таке відчуття, що виховувала її не я, майже ідеальна господиня, а, вибачте, мавпа.
Скільки ж нормальних хлопців вона розгубила через свою повну безрукість, згадати страшно. Адже не діти вже, їм потрібна не стільки романтика, скільки нормальні побутові умови.
Ось ви самі стали б пов’язувати життя з жінкою, яка не може навіть пельмені зварити? Я зараз не перебільшую!
Зовсім вже зневірилася, як раптом Юля привела для знайомства чергового кавалера. Єгор – син великого бізнесмена, освічений, гарний. А ще перспективний – узяв у батька грошей і почав розкручувати свою будівельну фірму.
Ось і як упускати такого нареченого? Вирішила я, плюнувши на принципи, діяти.
– Єгоре, скажіть, яка ваша улюблена страва? – Запитала я його у вечір знайомства.
– Ви здивуєтеся, але я не гурман, – сказав хлопець, і я з полегшенням цокнула язиком. – Люблю смажену курочку з картопляним пюре. І, знаєте, щоб скоринка була така хрумка. Ух, аж слина потекла!
– Я думаю, що Юля вас обов’язково порадує.
– Але… – хотіла щось вставити дочка, але я штовхнула її під столом.
Попереду був цілий тиждень. Для того, щоб навчитися готувати найпростішу страву, більш ніж достатньо.
Але, на жаль, я остаточно переконалася, що Юля не призначена для кухні. Чи то дебельненькою виросла, чи то в чомусь іншому талановита, тут вже я не знаю…
У результаті до наступного приходу Єгора картоплю з курочкою я приготувала сама, заявивши, що це робота Юлька. Той скуштував, блаженно посміхнувся і сказав:
– Це ідеально!
Залишок вечора я витратила на з’ясування інших переваг і пристрастей нареченого дочки. Дізналася, що особливо він полюбляє довгі у підлогу сукні на жінках, голубці, зварену каву в турці та бездоганну чистоту в будинку.
Останнє здалося мені надмірністю, але що не зробиш заради щастя кровиночки, чи не так?
Протягом двох місяців я готувала для Єгора, підбирала для себе та Юлі вбрання, які мали викликати у нього найпозитивніші почуття. І кожну зустріч чекала, коли хлопець зробить-таки пропозицію доньці, чим і ощасливить мене.
Зробив. Та тільки не в тій формі, в якій я чекала. Прийшов він, значить, надвечір з великим букетом троянд і напросився на чашку чаю.
– Так Юльки немає, – сказала я, пропускаючи Єгора в коридор. – Вона на роботі ще. Я думала, що ви знаєте.
– Я в курсі. Я зачекаю. Тобто… я прийшов не до неї. До вас. Поговорити треба, – здавалося, що хлопець забув від хвилювання половину алфавіту.
– Ну, проходьте, звичайно, – я вирішила, що Єгор хоче порадитися щодо того, як краще запросити Юльку під вінець. – Зараз чаю зроблю і…
– Тетяно Сергіївно, – сказав Єгор урочисто. – Я знаю, що Юля ніколи й нічого не готувала. Що це не вона підбирала вбрання. Що навіть не вона прибиралася вдома. Вона сама зізналася, що це робили ви… І я зрозумів, що…
– Та ну, я тут до чого?..
– Я зрозумів, що кохаю вас. Що ви ідеальна. Ви станете моєю музою, а я вашим лицарем! Тетяно Сергіївно? – Єгор сів на одне коліно, – будьте моєю дружиною! Повірте, вік – не проблема, я саме люблю таких…
Договорити він не встиг. З роботи приїхала Юля і, вставши у дверях вітальні, спостерігала за тим, що відбувається розплющивши очі.
Дивно, але Єгор навіть не сіпнувся. Глянувши на неї, як на зовсім сторонню людину, він продовжив присягатися мені в любові та вірності.
Так соромно мені ніколи не було в житті. Ще мені було дуже шкода Єгора. Адже він з усіма почуттями, щиро…
А Юля запустила в нього вазу. Перше що потрапило під руку, тим і кинула. Кричали вони так, що я навіть вуха заткнула – побоялася за барабанні перетинки.
Соромно, так… але водночас приємно. Я вже не пам’ятаю, коли востаннє мужики мені такі дифірамби співали.
Мабуть, треба було прийняти пропозицію Єгора, і чорт з тією совістю та честю?
Що це я … Треба не про молодого красеня думати, а про те, як з донькою помиритися. Юля зі мною вже кілька місяців не розмовляє!
