Ніколи не думала, що зіткнуся з такою ситуацією, принаймні так скоро.
Ми одружилися у 2018 році. Я вже була вагітна, але це була не просто випадковість. Я відразу попередила чоловіка, що вдруге заміж не піду, доки у нас не вийде дитина (у першому шлюбі за 7 років нічого не вийшло).
Спокійно жили, купили квартиру, народився син. Кілька разів ловила чоловіка на дзвінках повіям, але більше він приводу не давав — завжди ночами, вечорами вдома, всі гроші в будинок, добрий і лагідний.
У 2020 році я захотіла повернутися на роботу – нудно мені вдома стало. Але з маленькою зарплатою та поїздками через все місто, вирішила, що поки вік дозволяє, треба народжувати другого. Весною цього року завагітніла.
А з літа чоловіка ніби підмінили. Ні, він був таким самим, але якимось більш відстороненим. Менше став дзвонити мені вдень, навіть якщо привід був, більше про щось думав. Я вирішила простежити за ним. Майже відразу я з’ясувала, що в обідню перерву він спить зі своєю колегою.
Була довга важка розмова, в якій я намагалася не зіпсувати стосунки. Чоловік сказав, що все з нею у минулому, близькі стосунки вони припинили, але дружити та працювати разом будуть як і раніше. Стверджував, що це був лише інтим. Я, скріпивши серце, повірила.
Сьогодні він із нею знову спав. Емоцій у мене вже жодних. Просто не знаю, що робити. Мені через тиждень народжувати плюс наш перший син трьох років. Це зараз така морока буде з розлученням, з розміном квартири, з переїздами… Хоча чоловік проти розлучення, та й я не горю бажанням рубати з плеча. Куди я з немовлям?
На душі порожньо. Може, я просто боюся щось міняти у своєму житті? Або варто почати ставитись до нього лише як до грошового мішка, засобу забезпечити дітей? Забути про кохання, романтику, зосередитися на материнстві?
Знаю, що не я перша, і не я остання опинилася в такій ситуації, але виговоритися дуже хотілося. Дякую, що прочитали.
