Тамара перебирала фотографії в телефоні й вкотре зітхала. Весілля сина Ігоря відбулося три тижні тому, але сором не проходив. Щоразу, згадуючи той день, вона відчувала, як щоки горять.
Підготовка до весілля розпочалася пів року тому. Ігор оголосив, що одружується з Христиною – дівчиною із сусіднього міста. Познайомились на роботі, зустрічалися рік, вирішили одружитися.
– Мамо, познайомишся з її батьками, – сказав син. – Вони добрі люди, скромні.
Тамара погодилася. Приїхали свати – Людмила та Віктор. На вигляд звичайні: вона в суворій сукні, він у сорочці. Розмовляли ввічливо, про весілля говорили:
– Ми за скромну урочистість. Без зайвого пафосу. Елегантно та зі смаком.
Тамара зраділа. Вона теж не любила вульгарні весілля з вульгарними конкурсами. Домовилися: банкет на п’ятдесят осіб, ресторан пристойний, все культурно.
Жінка взяла на себе частину витрат – допомогла молодим сплатити бенкет, замовила декор, запросила своїх гостей: колег із роботи, родичів, друзів родини. Люди шановні, інтелігентні. Хотілося, щоб все пройшло гідно.
За тиждень до весілля наречена надіслала фото своєї сукні. Тамара відкрила – і завмерла. Сукня була біла, але… надто відверта. Глибоке декольте до пупка, розріз на спідниці до середини стегна.
– Ігорю, – покликала вона сина, – подивися на сукню нареченої.
Той глянув:
– Гарна.
– Гарна?
– Мамо, зараз так модно. Не хвилюйся.
Тамара промовчала. Може, справді вона відстала від моди?
Настав день весілля. Тамара одягнулася в елегантну бежеву сукню до коліна, одягла намисто з перлів, уклала волосся. Виглядала гідно.
Приїхала в ресторан. Гості з її боку вже збиралися – всі ошатні, чоловіки при краватках, пані в скромних сукнях. Колега Тамари, Олена, підійшла:
– Як зворушливо! Твій Ігорьок одружується!
– Так, – усміхнулася Тамара. – Сподіваюся, все пройде добре.
До зали увійшла наречена. Тамара ахнула. На фото сукня виглядала відвертою, але наживо …
Декольте виявилося ще глибше, практично все назовні. Розріз – майже до самого верху. При кожному кроці нога повністю відкривалася.
Гості Тамари замовкли. Переглянулись. Олена тихо прошепотіла:
– Це … весільна сукня?
– Схоже на те, – так само тихо відповіла Тамара.
Слідом за нареченою увійшли її батьки. Мати Христини, Людмила, була в яскраво-червоній сукні з блискітками. Сукня сиділа так щільно, що кожну складку тіла було видно.
На ногах – туфлі на величезній шпильці. Макіяж – зухвалий: яскраво-червоні губи, важкі стрілки, рум’яна плямами.
Батько нареченої, Віктор, йшов поряд… практично у спортивному костюмі. Чорні штани з білими смужками, кофта на блискавці, кросівки.
Тамара відчула, як усередині все стислося від сорому. Олена прошепотіла:
– Тома, це серйозно? Спортивний костюм на весілля?
Жінка не відповіла. Дивилася на сватів і не могла повірити. Людмила при цьому йшла гордо, усміхалася, махала рукою знайомим. Віктор човгав кросівками по паркету.
Ігор підійшов до матері:
– Мамо, як тобі Христина?
– Гарна, – видавила Тамара.
Син не помітив напруги в голосі. Пішов зустрічати гостей. Почалася церемонія. Ведучий говорив гарні слова, молоді обмінювалися каблучками.
Тамара дивилася і думала лише про одне: як її колеги зараз сприймають усе це? Наречена у напівголій сукні, свати – один у костюмі, інша, як на дискотеку зібралася.
Після церемонії сіли за столи. Людмила сіла поряд із Тамарою:
– Ну що, свахо, банкет шикарний! Мабуть, наречений багатий!
Вона сказала це голосно на всю залу. Гості Тамари знову переглянулись.
– Ми просто хотіли гідно відзначити, – стримано відповіла Тамара.
– Гідно – це добре! Ми ось скромно живемо, таке б не потягнули!
Тамара кивнула і відвернулася. Розмовляти далі не хотілося. Почався бенкет. Ведучий пропонував спокійні конкурси, класичну програму. Але Людмила раптом схопилася:
– Ой, яка нудьга! Давайте веселіше! Увімкніть музику гучніше!
Потім вона схопила чоловіка за руку.
– Потанцюймо!
Вони вийшли на танцмайданчик і почали рухатися. Людмила звивалася, присідала, скидала руки. Віктор підстрибував, крутився. Це більше нагадувало танці у нічному клубі, ніж на весіллі.
Гості Тамари сиділи з кам’яними обличчями. Її колега, директор школи, тихо сказав дружині:
– Оце номер!
Тамара все чула. Сором накривав хвилями.
За годину Людмила зажадала зібрати конверти з грошима. Ведучий приніс коробку, де лежали подарунки. Сваха відкрила її прямо за столом і почала рахувати вголос:
– Так, тут десять тисяч… тут п’ять… о, тут двадцять!
Вона оголошувала суми на весь зал. Тамара заплющила очі. То був кошмар.Вона сиділа червона від сорому. Гості її мовчали, але погляди говорили все.
Кульмінація настала ближче до вечора. Людмила схопила мікрофон у ведучого:
– Дорогі гості! Зараз я розповім вам, як наша Христина Ігорка спокусила!
Тамара підскочила:
– Людмило, не треба!
– Треба, треба! Це ж весело!
Сваха почала розповідати вульгарну історію про те, як молоді вперше залишилися наодинці. Подробиці були настільки непристойними, що кілька гостей Тамари встали та вийшли.
Віктор також не відставав. Схопив мікрофон:
– А я дам пораду нареченому! На першу ніч головне…
Далі були такі поради, що Тамара хотіла провалитися крізь землю. Її колеги один за одним почали прощатися та йти. Олена підійшла, обійняла:
– Тома, вибач, але мені треба йти. Дякую за запрошення.
Вона пішла. До кінця вечора з п’ятдесяти гостей залишилося біля тридцяти – переважно рідня та друзі нареченої.
Тамара сиділа одна за столом. Ігор підійшов:
– Мам, вибач. Я не знав, що вони такі.
– Пізно, синку. Пізно.
Жінка підвелася і теж пішла. Вдома роздяглася, лягла на ліжко. Сльози душили. Сором, образа, розчарування.
Наступного дня зателефонувала Олена:
– Томо, як ти?
– Нормально.
– Слухай, усі наші обговорювали вчора весілля. Такого ніхто не бачив. Наречена в цій сукні, свати… Загалом, всі шоковані.
Тамара заплющила очі. Отже, тепер вся їхня компанія знає, – усі колеги, всі знайомі. Її сім’я стала посміховиськом.
Минув тиждень. Ігор приїхав до матері:
– Мамо, ти на Христину ображаєшся?
– Ображаюся? Ігорю, її батьки зганьбили нас!
– Мамо, вони прості такі веселі люди…
– Веселі? Твоя теща рахувала конверти та їх вміст вголос! Твій тесть давав вульгарні поради в мікрофон! А наречена взагалі прийшла напівгола!
Син зітхнув:
– Мамо, я розумію. Але це вже сталося. Що тепер робити?
– Не знаю, Ігорю. Не знаю.
Він пішов. Тамара залишилася сидіти на кухні. Пів року підготовки, стільки грошей витрачено, стільки надій. А вийшов балаган.
Минув місяць. Тамара уникала зустрічей із колегами. Коли хтось починав розмову про весілля, вона швидко змінювала тему. Сором не проходив.
Ігор дзвонив, запрошував у гості, – вона відмовлялася. Бачити невістку не хотілося.
Якось син приїхав сам:
– Мамо, скільки можна? Христина ображається, що ти не приїжджаєш.
– Ображається? А мені на кого ображатись? Ігорю, твоє весілля стало ганьбою для нашої родини!
– Мамо…
– Мої друзі пішли завчасно! Колеги обговорюють за спиною! Я місяць не можу людям у вічі дивитися!
Син опустив голову:
– Вибач. Я справді не думав, що так вийде.
Тамара зітхнула. Він не винний. Він просто не знав, які у нього тесть та теща.
– Гаразд, Ігорю. Час лікує. Може, колись забудеться.
Але вона знала, що не забудеться. Це весілля залишиться у її пам’яті назавжди.
Урок було засвоєно: перед весіллям потрібно добре знати не тільки наречену, а і її батьків. Тому що на урочистості вони покажуть себе! І якщо показувати до пуття нічого – буде соромно.
А ви стикалися з такими “родичами”? пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
