Був закоханий у дівчину ще зі школи. 9 років вона мене то забувала, то знову з’являлася. І ось коли я одружився, вона знову пише: “Привіт! Як справи? Погуляємо?”

Дівчина не дає спокою…

У школі закохався в дівчину ледь старше себе: вона була на рік старше і вже закінчувала одинадцятий клас, тоді як я все ще був в десятому. Зустрілися вперше на шкільній дискотеці. Було по-справжньому здорово. Після дискотеки тиждень ходили за річку, навіть цілувалися. Але потім з нею щось трапилося, вона на час пропала: то вона “була у подруг”, то “їхала до бабусі в село”, то “вирушала на дальній сектора галактики для патрулювання від вторгнення інопланетян”. І чим довше, тим тупіші ставали відмазки. Я зрозумів, що вона мене ігнорувала.

Зробив перерву, а потім знову став надзвонювати і приставати в соцмережах. Іноді вона відповідала, а іноді і ні. Запевняла, що хлопця немає, але їй потрібно побути поки однією, про щось подумати. Я знову зробив перерву.

І таких спроб вийти на зв’язок, “побачень” було кілька. Зрештою мене це дістало. Я став сидіти вдома, читати книжки і перебувати в пригніченому стані. Вирішив їй не дзвонити і не писати.

Потім вона сама мені подзвонила і покликала “погуляти”. Ми пішли в парк. Весь вечір провели разом. Нудьга пішла, але не надовго. Вона знову пропала. На цей раз надовго.

Потім вже університет.

Ми оби вчилися в одному місті. За вищою освітою не поїхали до інших міст. Та й навіщо? У нас в місті більше десятка університетів. Я вибрав один, вона інший. На час спілкування припинилося. Я вже був на другому курсі, як вона знову покликала погуляти. Чи варто говорити, що дуже зрадів зустрічі, адже я все ще любив її. Минулий сценарій повторився: погуляли, а на наступний день вона знову зникла, наче нічого й не було.

Я знову став надзвонювати. Телефон або зайнятий або поза зоною доступу. Два дня намагався домогтися ще одного побачення, але забив. Набридло.

Наші дні…

Зараз мені 25 років, вже закінчив університет, влаштувався на роботу, одружився на нормальній дівчині. І раптом ні з того, ні з сього приходить повідомлення в одній із соціальних мереж: “Привіт! Як справи? Погуляемо?”. Відповідати не став. Додав її в чорний список. Пішла до біса! Нагулявся за дев’ять років вже. Досить. Не розумію, чого їй потрібно? Чого вона мене не залишить у спокої? Подобається, коли я мучуся?