–  Ой, ще й хлібом дорікає! Не знала, що ти така дріб’язкова! – Репетувала подруга. –  Знаєш, легко та зручно говорити, коли ти на цей хліб не заробляєш!
– Ти, звичайно, молодець, що  дала їй притулок… але, Ларисо, вона за твоєю спиною таке несе… Ми всі просто в тихому ауті! Я просто не можу тобі не
– А ви навіщо тут? За подякою прийшли, що нашого батька не покинули? Дякую, звичайно! Можете вибрати будь-яку річ, і не одну. Нам тут нічого не треба. Все доведеться викинути. Поспішайте, бо ми вже їхати зібралися! – Це ви поспішаєте. Квартиру ваш батько ще за життя переоформив на Андрія
Сергій Єгорович жив один уже багато років. Два сини поїхали одразу після школи на навчання, та так і залишилися в Києві. Приїжджали рідко. Батьки намагалися все для них
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати, – подумала Валентина
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати. Але лежала під дошками й
– Тітонька, купіть, будь ласка, моєму цуценяті хліба, – попросила тихо малеча, з надією глянувши на жінку, яка заходила до магазину
Юрко вибіг із під’їзду, і швидко попрямував у бік магазину. Він поспішав до закриття, бо вечеряти без хліба не хотілося. Біля входу в магазин стояла маленька дівчинка років
– Аліно, ну твої свекри скнари. Поклали мені на День народження тільки 500 доларів в конверт.
Ми з чоловіком  Анатолієм завжди тяжко працювали, щоб твердо стати на ноги. Всяке у житті траплялось, але ми впорались і зараз маємо власний магазин та готельно-ресторанний комплекс. Це
Кмітлива теща…
– Ти мені скажи, чи довго все це триватиме? – Мама, як завжди, почала важку розмову раптово. Щойно мило розмовляли про ціни на помідори та майбутній городній сезон.
– Чула, ти з Маринкою посварилася? Як же це? Ви ж із дитячого садка товаришували? – Передчуваючи цікаву плітку, запитала Лана у знайомої. – Та я з-за неї трохи з чоловіком не розлучилася! – Ліда невдоволено підібгала губи
– Чула, ти з Маринкою посварилася? Як же це? Ви ж із дитячого садка товаришували? – Передчуваючи цікаву плітку, запитала Лана у знайомої. – Та я з-за неї
– Я вважаю, щоб у сім’ях не було розлучень і скандалів, доньку за життя повинен забезпечувати батько! А потім син, якщо у неї він з’явиться. Ось у вас дівчинка, сват, значить, вам за її забаганки й платити! – висловилася свекруха
– Та що ти весь час щось вимагаєш від Андрійка! – обурювалася Валентина Іллівна, – Катя, запам’ятай, з усіма своїми хотілками – це до тата з мамою. А
Зараз онлайн можна не тільки відправити квіти, але й подарунок купити з доставленням! Було б бажання! Мабуть, бажання в братової дружини було, але, ще була паталогічна жадібність до грошей, та бажання до мене докопатися
– Привіт. Ми не приїдемо на річницю весілля Світлани Борисівни та Євгена Михайловича, у нас не виходить. – Привіт. Добре. Мамі передати? – Не треба, я їй уже
Ще раз цю тему порушиш, і ноги твоєї в нашому домі більше не буде! – заявив мені син
Я свекруха. Але я не те міфічне чудовисько з анекдотів та жіночих форумів. Та й свекруха я відносно недавно. Діти одружені лише пів року. Свого сина, Діму, я

You cannot copy content of this page