Без категорії
Ми з чоловіком Анатолієм завжди тяжко працювали, щоб твердо стати на ноги. Всяке у житті траплялось, але ми впорались і зараз маємо власний магазин та готельно-ресторанний комплекс. Це
– Ти мені скажи, чи довго все це триватиме? – Мама, як завжди, почала важку розмову раптово. Щойно мило розмовляли про ціни на помідори та майбутній городній сезон.
– Чула, ти з Маринкою посварилася? Як же це? Ви ж із дитячого садка товаришували? – Передчуваючи цікаву плітку, запитала Лана у знайомої. – Та я з-за неї
– Та що ти весь час щось вимагаєш від Андрійка! – обурювалася Валентина Іллівна, – Катя, запам’ятай, з усіма своїми хотілками – це до тата з мамою. А
– Привіт. Ми не приїдемо на річницю весілля Світлани Борисівни та Євгена Михайловича, у нас не виходить. – Привіт. Добре. Мамі передати? – Не треба, я їй уже
Я свекруха. Але я не те міфічне чудовисько з анекдотів та жіночих форумів. Та й свекруха я відносно недавно. Діти одружені лише пів року. Свого сина, Діму, я
– Ви подивіться, яка красуня, — хвалюся я фотографіями внучки. Очі мамині, носик татків, а ямочка на щічці моя! Дивлячись на фотографії усміхненої півторарічної дівчинки з бешкетними оченятами,
– Мама переїжджає, треба поїхати, допомогти, — сказав чоловік. Мама переїжджає — не буквально. У свекрухи квітковий магазин, у приміщення змінився власник, щось у них не склалося, тож
Найкраща подруга розійшлася з чоловіком, бо вони не зійшлися на думці, щодо появи дітей. Аліса та Вова обоє при житлі: у Вови — спадок, а на Алісу батьки
На вихідні у нас були плани: мама хотіла забрати Машу до себе з ночівлею, а чоловік мав везти матір та сестру за дитячим ліжечком, коляскою та одягом. На