– Я тебе жаліла, Володю! Ти сидів і нив про урізану зарплату, а я – я казала «не хвилюйся, я зароблю»! І весь цей час платила за твої подарунки цій дівці? Чи сплачувала цей кредит, який ти взяв заради неї?
– Ларисо, тут така справа… У нас неприємності. Мені зарплатню урізали. Володимир сидів на краю ліжка. Лариса відклала книгу і підсіла до нього, торкнулася руки. – На скільки?
Так він не поспішаючи йшов вулицею і думав про літо, куди б з’їздити з сім’єю тижнів на два. Як раптом побачив її! Впізнав одразу, незважаючи на довгі п’ятнадцять років розлуки. Та й хіба можна її з кимось переплутати, її, Оленочку, красуню та відмінницю, його перше кохання! Кажуть, що у певні моменти в людини перед очима пробігає все його життя. Так і в Олексія Петровича за дві хвилини промайнула його юність
Робочий тиждень добіг кінця. Олексій Петрович вийшов із офісу і замкнув двері на замки. Весняний день йшов до вечора. Олексій передчував смачну вечерю у родинному колі, потім розмову
– Раз вигнав, то за справу! Забирай свою валізу та виправляй ситуацію! – Незворушно заявила мати
Марина приїхала до батьківського будинку, піднялася на ґанок і нерішуче відчинила двері. Мати та вітчим сиділи за столом, обідали. – Марино? Ти поїхала тиждень тому. Щось сталося? –
– Господине! Закусочок готуй, мужики прийшли! – Заревів з порога Дімон
– Гості до нас прийшли! – сказав чоловік. – Трохи посидимо і розійдемося. – Посидите? – я жбурнула ганчірку в раковину так, що бризки полетіли на кахель, на
Катя йшла на зустріч із якимось давно забутим почуттям. У голові раз у раз спливали компліменти Миколи на її адресу. Від цих начебто безневинних спогадів на душі в неї було тепло й хвилююче водночас
Жила Катя як багато інших жінок. Не багато, але й не бідували. Вже 15 років, як Катя була заміжня, мала трьох дітей і часом навіть була щаслива. Чому
-Ось тобі й маєш, Романе! Все життя знала, що це колись станеться! – сумно сказала дівчина. – Думай тепер якого з батьків на весілля запрошувати!
Видався дуже хороший день – Ганна з Романом сходили в ЗАГС і подали заяву. Дата вдала, на сьоме число, прямо, як Ганна й хотіла. Скільки думок, скільки попереду
– Алла, ти що твориш, він же одружений? – Мама округлила очі. – У чужу родину лізеш? – Мамо, ну ти ж нічого не знаєш, навіщо робити поспішні висновки?
– Алла, ти що твориш, він же одружений? – Мама округлила очі. – У чужу родину лізеш? – Мамо, ну ти ж нічого не знаєш, навіщо робити поспішні
Світ не без добрих людей…
– Бабусю, ти тільки не переживай! Продуктів я тобі всяких накупила, он холодильник повний набитий. І сосиски, і пельмені, і йогурти. – Погода все одно дощова, можна взагалі
– А що ви нам усілякі нісенітниці привозите?! – казали родичі. – Якщо грошей нема куди подіти, то нам надсилайте. Он треба будинок ремонтувати. Та й донька вбрання нові просить
Людмила присіла на лавку у парку. Від нових черевичків втомилися ноги, і вона вирішила трохи посидіти. Повз проходили люди, одні неквапливо, інші поспішали. Дві дівчини у спортивних костюмах,
– Мамо, ну що ти мені знову ці картинки шлеш?! У мене телефон від них висне! Ти можеш писати у справі? Або зовсім не писати, якщо новин немає!
Артем роздратовано кинув смартфон на стіл. Екран ще світився, показуючи листівку з пухнастим зайцем та написом: «Нехай день буде сонячним!». Йому було тридцять п’ять. Він був провідним програмістом

You cannot copy content of this page