Тільки, будь ласка – ніяких «концертів» на святі, добре?
– Дівчатка, моя Гануся, моя внучка, заміж виходить, – з радістю розповідала баба Зіна своїм подружкам на лавочці. – Гарний наречений, зі своєю квартирою, батьки багаті. Збираємо сумки,
-Не можна старих з насидженого місця забирати, немає їм потім життя, бачиш. Від того він і слабне, що звичний уклад змінився. Одразу й заслаб. Ігор розумів, що у словах дружини була частка правди. Але що вже вдієш, будинок продали
-Будинок, синку, давай продамо. Ви не хочете на околиці жити, а мені його доглядати важко стало, – сказав дід Петро. Старий приїхав до сина пізно ввечері на серйозну
– Дядько Льоня залишив мені спадок. У нього ж діти є! Що ти знаєш про це? – Не забув. Правильно все. Він інакше й не міг. – Ти про що? – Сідай, доню. Якщо так вийшло, то розкажу все
Людмила добре пам’ятала своє дитинство. І зараз, коли її знайшли щодо спадщини, сльози лилися струмком. Лилися знову, навіть більше, ніж на похороні улюбленого дядька, чоловіка сестри батька. Дядько
– Ох, і вертихвістка ж наша Марійка! Сьогодні з одним, завтра з іншим, нічого святого не має! – Бабусю, це нормально, зараз багато хто так живе, сходяться-розходяться… Просто їй не щастить в особистому житті, а так вона дуже хороша. – Хороша хороша, тільки дивись, як би вона в тебе Сергія не відвела…
Настя готувалася до весілля. І хоча до нього було ще кілька місяців, дівчина завчасно почала складати меню, навіть весільну сукню купила, щоб не бігати в останню хвилину в
– Максиме, ти знайшов би собі роботу, – з осудом промовила Юля, – все-таки вже цілий місяць стирчиш вдома. – Об’їдаю? – пробурчав чоловік, якого сильно зачепили слова дружини. – Я шукаю роботу, ніби ти не знаєш. – Погано шукаєш, – жінка відчинила каструлю і зазирнула всередину. – Сидиш удома, міг би й поїсти приготувати
Юля та Максим перебували у шлюбі вже майже три роки. Познайомились вони на роботі. Чоловік був рядовим безперспективним співробітником у великій компанії, а жінка – новим заступником. Харизма
Перед нею стояла дівчина з усмішкою на обличчі. Марина ніяк не могла згадати, але когось вона нагадувала їй. Яскравий макіяж, коротка спідниця, все чорне. Але зараз молодь любить так одягатися. – Ну, привіт, мамо. Ось я тебе і знайшла. З Днем народження. Не очікувала?
У двері подзвонили. Марина в цей час готувала святкову вечерю та чекала на гостей, батьків чоловіка та подругу. Дочка прикрашала торт, останні штрихи. Чоловік із сином розставляли посуд,
Аліна, ні з того ні з сього, раптом почала фліртувати з незнайомим, правда дуже симпатичним чоловіком… І це за два тижні до її весілля з Миколою! – Мабуть, коли коханий приділяє мало уваги, жінка починає робити щось нерозумне, – подумала Аліна, шукаючи собі хоч якісь виправдання
Аліна, ні з того ні з сього, раптом почала фліртувати з незнайомим, правда дуже симпатичним чоловіком… І це за два тижні до її весілля з Миколою! – Мабуть,
– Не вистачало мені ще твоєї слабої матусі!
По засніженій і давно не прочищеній дорозі йшов Микола у бік села. Машину свою залишив на узбіччі, бо бачив, що не проїхати йому. – Та-ак, давненько тут був
– Аню, привіт. Слухай, тут така справа, – голос чоловіка звучав дивно відсторонено, та весело. Я не приїду на виписку. – У якому сенсі? Щось сталося? – Та ні, все чудово! Просто я їду відпочити. Розумієш, путівка гаряча підвернулася, ну як тут відмовишся?
– Ну що, матусю, готові зустрітися з татком? – посміхнулася медсестра, передаючи мені туго загорнутий пакунок. Он уже всі з квітами біля вікон зібралися. Я кивнула, притискаючи сина
– Гроші де? – Як з-під землі поряд з Ніною виник довгий сутулий хлопець. Обличчя тонуло в глибині низько насунутого каптура. Хлопець вирвав у Ніни з рук пакет і зник за рогом будівлі. – А як же… – запізно скрикнула Ніна, а Валентина побігла за ним. Але хлопця вже й слід застиг
Зима в розпалі, за вікном сіре низьке небо, з якого сиплеться дрібна снігова крихта. Валентина мерзлякувато зіщулилась і відійшла від вікна, відгородилася від усього світу завіскою. У квартирі

You cannot copy content of this page