Життєві історії
Олена прожила з Олегом майже тридцять років. Виховали сина. Жили важко. Олена працювала, все до хати несла. Працювала ким доведеться: підлогу ночами мила, в офісах прибиралася. Аби грошей
Ельза бігла за машиною, не бажаючи залишатися одна в незнайомому місці. Не бажаючи бути покинутою та забутою. Бігла за тим, кого любила, кому вірила до останнього. За людиною,
— Машину ми переписали на племінника, а кредит оформили на тебе, — спокійно повідомив Дмитро, ставлячи на стіл склянку з водою. Його слова зависли в густому кухонному повітрі,
Ілля сидів за кухонним столом, дивлячись на екран ноутбука. Однак думки його були далекі від роботи. Поруч лежав яскраво-червоний конверт, витягнутий годину тому з поштової скриньки – запрошення.
Марія прийшла додому, розклала продукти на свої місця і хотіла вже готувати вечерю. За годину має прийти чоловік. Все має бути готовим. У двері постукали. Молода жінка, у
– Ти й справді надто розмахнулася! Це взагалі майно нашої родини, а ти тут збоку проходила! – Це ми ще побачимо! – Не здавалася дружина. Якийсь час у
Максим невиразно пам’ятав своє раннє дитинство, але кілька епізодів він пам’ятає чітко. Мама привела його в незнайомий під’їзд, поставила біля якихось дверей і сказала: – Дивися синку, зараз
– Тебе бачили у ресторані з якимось мужиком! – обурився Максим. – Та ну? – Усміхнулася я. – І хто ж мене там бачив? – Дмитро з Серьогою,
Марина різала сьомгу і загортала у млинці. Її мати пекла млинці на старій чавунній сковороді, перевертаючи їх спритним рухом зап’ястя. А вона, як завжди, займалася начинкою. Нарізала сьомгу,
– Вітю, мене підвищили! – Голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона стягувала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже сто тисяч! Ура! Вона