Життєві історії
Нарешті закінчився робочий тиждень. Вечір п’ятниці, як маленьке свято, а попереду вихідні, які мали бути чудовими! Оленка потяглася – засиділася на роботі. Всі вже пішли, пора і їй
– Ти мені грядки підтопила! – Закричав Євген з порога. Я стояла на городі, та підв’язувала помідори. Руки в землі, на голові хустка, на ногах галоші. Нормальний дачний
Лера штовхнула двері квартири й з насолодою скинула підбори — восьмигодинний робочий день розтягнувся на десять через раптову перевірку. Але настрій, попри втому, був піднесеним. Ще б пак
Я сховалася від власної внучки за стелажем з крупами й стояла там, поки вони не пішли. Люба йшла попереду, тягла Регіну за рукав куртки й щось розповідала на
Того вечора Наталя повернулася додому на дві години пізніше, ніж зазвичай. В офісі стався аврал – впав сервер, довелося переробляти звіти з нуля. Вона втомилася так, що зводило
– Ти зимові чоботи теж зараз забереш? – Ніна кивнула на роздутий картатий баул біля порога. З напіввідкритої блискавки стирчало хутро італійських замшевих чобіт, куплених у січні за
Ольга маринувала опеньки, як раптом пролунав дзвінок у двері. Її чоловік Ігор поїхав у справах нещодавно, та й він має ключі… А донька Настя вдома. -Хто ж там
– Дашо, ну зляпай щось швидко, брат же приїхав! – Господине, а чим це у нас пахне? Ілля ввалився в передпокій, кинувши важку спортивну сумку прямо біля порога.
Анна сиділа на краю дивану, в напівтемряві вітальні, слухаючи, як за стіною тихо гуде пральна машина. Вечір тягнувся нескінченно довго, нагадуючи сотні таких самих вечорів за останні два
– Ти у своєму розумі, дівко? Навіщо тобі ціла дача? Вероніка втиснулася в спинку звичайного кухонного стільця. Вона обхопила плечі руками та дивилася в тарілку з макаронами. –