Життєві історії
– Кави мені! І швидше! – з порога сказала дівчина з губами кольору перестиглої вишні та з віями, на яких, як співалося в одній пісеньці, можна було злетіти.
– Слухай, доню, тут така справа… Ольга приготувалася до довгої розмови. Коли мати починала так – вкрадливо, з розтягнутим «слу-у-ухай» – нічого хорошого чекати не доводилося. – Пам’ятаєш
Стрілка на панелі приладів лежала на нулі. Лежала вже хвилин п’ять – я все чекала, що здригнеться, підніметься, дасть мені ще кілька кілометрів. Не здригнулася. До Нового року
– Так, завтра, на новий рік, до нас прийдуть мої батьки та брат із дружиною. Ну і з дітьми, звичайно. – Що? Таїса мила посуд, коли чоловік спокійним
-Я тут вирішила перевірити наші рахунки, борrи, а тут раптом ось що… Нарешті вдпустка! Блакитний новенький чемодан стояв у коридорі і чекав свого часу. Друга червона валіза дружини,
-Де ти була? – це перше, що почула Жанна, зайшовши в квартиру. -Я ж вчора говорила, що нас сьогодні затримають на роботі… -Нічого подібного! Ти мені не говорила!
Тамара їхала в маршрутці. Сорок років, кажуть, не відзначають, але Тамарі хотілося свята, хотілося великий компанії. Ще більше хотілося заміж. Вона щойно приїхала з моря, а там чудові
Люба зайшла в сільський магазин і стала в чергу. Перед нею було людини три. Вона стояла та дивилася на полиці з продуктами. Все з міста привезла, а ось
Людмила маринувала м’ясо на кухні, коли у Миколи задзвонив телефон. Він дістав його з кишені, глянув на екран і завмер. Потім швидко підвівся. – Зараз, – кинув він
– Якщо ти зараз поїдеш, – тихо сказала Лола, – можеш не повертатись. Зовсім. Забирай свої каністри, інструменти, тракторні каталоги. Їдь до мами назовсім! – Квартира моя, Руслан.