-Розумієш, Андрію, у мого тата до тебе теж накопичилося багато претензій … -У Юрія Ігоровича? -У нього, звичайно, адже в мене лише один батько… -І що його не влаштовує, Оля? -Тато каже, що ти навіть поличку почепити нормально не можеш!
– Оля, моя мама сказала, що ти зовсім не вмієш готувати, – заявив своїй дружині Андрій Ольга, яка в цей момент збирала валізу, лише ствердно кивнула головою. -Оля,
– Золото, а не дитина! Такий спокійний! Не плаче майже. Інші, як голосять, а цей, якщо й покличе, то тільки по справі. І хто тільки наважився відмовитися від такого подарунка?! Як можна?
Життя Вовки Кузнєцова почалося з того, що в ньому йому відмовили. Так просто. Без жодного приводу. Мати привела його на світ серед ночі, промучившись десь близько години, і
– Поступлива – подумала Жанна. – Велика рідкість у наш час… Відразу видно, що з села приїхала
– Здрастуйте! Я по оголошенню прийшла… Щодо кімнати! На порозі квартири, де жила Жанна Ігорівна, стояла якась сіренька дівчина, одягнена в потерті джинсики і запрану футболочку. На її
Жінка прийняла рішення. Якщо свекор і свекруха хворіють, вони напевно зрадіють турботі невістки. Юлія спече домашній пиріг, купить фруктів, збере гостинців і поїде провідати батьків чоловіка. — Зроблю їм сюрприз, — вирішила жінка. — Заодно й Ігоря здивую
Щоранку Юлія прокидалася під звуки крапель, що стукали по підвіконню, і бачила сірі хмари за вікном. Погода немов підлаштовувалася під настрій — тривожний, невизначений, сповнений неясних підозр. Уже
– І що, ця недолуга так зникнення доньки й не помітила? Ну й матуся! – Обурився Олексій Іванович
Три дні за вікном було дуже галасливо – сусідка знову привезла на дачу велику компанію на свята. Тим більше, що і з погодою пощастило, такі сонячні дні рідкість
— Тобі потрібна машина? Тож іди й зароби на неї. — Ти що собі дозволяєш? — він подався вперед, його тіло напружилося. — Я твій чоловік!
— І скільки коштують ці балощі? Голос Антона впав у кімнату, як брудний камінь у чистий колодязь. Ліда не відразу підняла голову. Вона сиділа навпочіпки посеред вітальні, на
– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто
– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто, ну?
Їй хотілося завити, дивлячись у холодне, тускне небо. Господи, як же хочеться не бути функціональним пристроєм! Людиною побути хочеться, як чоловіки. На ній – все. А він має один принцип: я працюю, я втомився
Наталя робила олів’є. Їй дуже хотілося кришити овочі трохи більшими шматочками, але, на жаль, тоді олів’є буде не олів’є. Наталя кришила на дрібні шматочки остуджену моркву. Залишилось ще
Я побачив дещо страшне, після чого моє життя зруйнувалося. Краще б у дружини був просто коханець. Моє серце розбите…
Минув рік після того, як моя дружина пішла з життя, але хтось щотижня залишав квіти біля її могили: одного разу я вирішив дізнатися, хто приносить квіти. Я поховав
– Ти що? Батькам ти сподобалася і навіть дуже! А мама не плакала, вона реготала! Коли вона вперше прийшла до майбутніх свекрів, вона їм кран на кухні виламала. – Так завзято взялася «тарілочки сполоснути»
– Завтра підемо до мене додому, – сказав Стас, цілуючи Юлю в щічку. – Класно! А батьки твої кудись їдуть? – Зраділа дівчина. – А то вже набридло

You cannot copy content of this page