Життєві історії
– Господи! – Прошепотіла баба Валера і кілька разів перехрестилася. – Що? – злякано подивилася на неї Лариса і навіть підвелася зі стільця. Усередині все похололо і їй
– Мишко, мама запрошує нас на ці вихідні на дачу. – Що? Я не дочув? На дачу? Вона отримала спадщину? А дача де? Випадково не на березі моря?
За вечерею Гліб повідомив дружині цікаві новини про свого старшого брата – Миколу. – Уявляєш, Катю, Коля разом з Наталією наприкінці квітня звільняються і на п’ять місяців їдуть
У двір сільського будинку в’їхала розкішна іномарка. З неї, з цікавістю оглядаючи мальовничі околиці, вийшли далекі родичі Тоні. – Якими долями? Не чекали на вас. Ви б хоч
Вона увійшла непомітно. Лише тихий скрип дверей змусив усіх підійняти голови. Сім’я снідала. Десятирічний Толя здригнувся, побачивши матір і відразу опустив голову. А чотирирічна Оленка навпаки дивилася на
Барсіка виявили на початку весни, у квітні. Сніг ще вкривав тінисті кути, але на сонячних ділянках пробивалася ніжна зелень. Крихітне сіро-біле кошеня пригорнулося до теплої труби біля продуктового
– Наташ, скільки можна? – суворо запитала я. – Ви вже рік у мене живете. Невже вам не хочеться жити окремо своєю родиною? – Ну, Риммо, – заголосила
Ользі було вже шістдесят років, і вона й досі працювала прокурором. Її посада, природно, давно сформувала її світогляд, і тепер всіх людей на цій планеті вона ділила строго
Якось увечері на просторій кухні зібралося маленьке сімейство. Сергійко – хлопчик дев’яти років, і його чотирирічна сестричка Анюта сиділи за круглим столом, а мама розливала в їхні улюблені
Валерія вийшла з офісу і озирнувшись на всі боки, попрямувала до зупинки. Після робочого дня, швидше, хочеться додому, щось сьогодні вона втомилася. А вдома невідомо, що придумає знову