Життєві історії
Перший тиждень червня закінчився. Ще три – і довгоочікувана відпустка. Перша за останні чотири роки, протягом яких і Віті, і її чоловікові Андрію довелося дуже багато працювати. За
Ох, любі мої, який же день тоді видався… Сірий, плаксивий, ніби саме небо знало, що в Заріччі горе гірке коїться. Я в віконце свого медпункту дивлюся, а в
Костик сидів в інвалідному кріслі та дивився крізь запилені вікна на вулицю. Йому не пощастило: вікно лікарняної палати виходило у внутрішній двір лікарні, де був розташований затишний сквер
Коли Наташа привела Дениску із садка, її чоловік Валера одразу ж насторожився. Видно було неозброєним оком, що дружина перебуває у дивному схвильованому стані. – Щось сталося, Наталко? –
– Совісті в тебе немає! Проти батьків сина налаштовуєш! Віддасться тобі! Пригріли зміюку… А я завжди знала, що ти ще покажеш себе! Я тебе наскрізь бачила! – У
– Слухай, а ви з іпотекою як? Не страшно такі суми? – Ярослав відсунув тарілку і глянув на нас із чоловіком. За вікном його кухні мрячив жовтневий дощ.
На околиці провінційного містечка у невеликому критому ангарі зібралося з десяток людей. Ішов щорічний аукціон із роздачі безпритульних тварин, організований волонтерами та місцевою адміністрацією. Цей захід був шансом
Катя вийшла з роботи, але додому їй не хотілося йти. Вона пройшла кілька метрів і сіла на лавку у невеликому сквері. Повз поспішали перехожі. Магазин, де працювала Катя,
Анна накривала стіл до Дня народження доньки Насті – дівчинці виповнилося вісім років. Торт замовила у кондитерській, прикраси розвісила по всій кімнаті, підготувала подарунки. Настя в новій сукні
Сестра Неля продовжувала метушитися, приводила до будинку лікарів, просила хоч якось допомогти, але мама йшла на очах. Старість, що тут поробиш. Неля крадькома, аби Віктор не побачив, молилася