Життєві історії
– Мамо, ми можемо починати? У мене зустріч за годину. У центрі. Розумієш, правда? Ольга поправила шовкову блузку, і її браслет зухвало блиснув у світлі лампи. Ганна Павлівна
– Ну все, хлопці, мені час! – крикнув Роман, застрибуючи на підніжку потягу, що вже рушив. З перону йому махали друзі, хтось намагався щось крикнути насамкінець. Він усміхався.
– Я до мами поїхав, вона терміново просила допомогти. Буду завтра ввечері. Не нудьгуйте. Ти ніби хотіла сходити в кіно з Алісою. Мені мультики не цікаві, ти ж
– Ти виганяєш рідну дочку? В положенні?! – Катя стояла у дверях із валізою, очі повні сліз. – Мамо, як ти можеш? Марія Семенівна трималася за одвірок, щоб
Лариса поспішала додому. Вона мала хорошу новину для чоловіка, та що там хорошу, просто чудову! Вона зайшла дорогою в магазин і купила ігристого. – Зараз приготую вечерю, посидимо…
– Все! Мій терпець урвався! – Крикнув Максим, як тільки з Анею увійшли до квартири. – Ти колись навчишся тримати язик за зубами? — А що я сказала?
– Не піду, навіть не вмовляй! Не розумію я твоєї пристрасті копатися у цьому лахмітті. Ходімо краще по нормальних крамницях пройдемося, – Марина потягла Олену за рукав. –
– Лідо, мама приїжджає! – схвильований Андрій забіжав заскочив на кухню. – Приїжджає і добре. – здивувалася Лідія. – Ти не розумієш! Моя МАМА приїжджає! – ще раз
– У них що, родичів немає? Навіщо ти привела їх? Шкода тобі… Шкода? А нас не шкода? Ми самі тут ледве поміщаємось! Завтра ж дзвони в опіку, я
– Я вам точно кажу, вона – ця… прийомна. Подивіться, Кулішови – всі світловолосі, та блакитноокі, і ця … червова, як вогонь! У веснянках вся й очі …