Життєві історії
Мати в них недолуга була. По-справжньому – недолуга. На роботі її довго не тримали. І не тому, що працювала погано, а от якось все не щастило їй: то
– Дивися, знову цей пес! Вже понад два тижні тут. – Так, поводиться якось дивно. Кажуть, начебто щось охороняє. – Що за нісенітниця? Яке «щось»? – Не чув?
– Усі в місто тягнуться, а ти до села. Квартиру навіщо продавати, продай будинок у селі, а свекруху до себе забери. Може, пощастить, не довго протягне. – Як
– Ви що творите, га? – До Свєти та Андрія додому увірвалася теща і відразу пішла в наступ. – Я вам завжди допомагала! Я! – Коли на світ
Ранок знову якось не вдався. Підвівся Геннадій пізно, відсипався після нічного чергування. Зла, знервована дружина Надя вже й обід приготувала, і дітей спровадила до бабусі з дідусем, і
Майже кожного ранку я зустрічаю її в автобусі. Точніше, спочатку я її тільки чула, коли на весь салон, пригнічений тіснотою лунав раптом незвичний рингтон: «Всюди буйно квітне черемшина…»
Важко у сімдесят років жити одній у квартирі. У дочки та в онуків проблеми, а ти нічим не можеш допомогти. Ось і Анфіса дожила до цих літ. Чоловіка
– Ну, та гаразд! Ну і йди! – Розплакалася Галя. – Але врахуй! Ця собака залишиться зі мною! – Як це? – Здивувався Толік. – А так! –
Округлий живіт Оксани об’єднав усіх сільських пліткарок. – Зовсім совість втрачати стали. Я б з сорому, не знала куди подітися, – казала баба Зіна, – а ця ходить,
У неділю пролунав дзвінок у двері, хоча Інна нікого не чекала. У чоловіка були ключі. Тоді хто з’явився так рано? Тепер ще й стукати почали. Може, у сусідів,