Життєві історії
– Юро, ти себе чуєш? Тобто я повинна ходити з пузом в сорок років, щоб виправити помилки твоєї молодості? – А чому це я раптом маю розплачуватись за
Володимир категорично відмовився їхати на ювілей матері дружини. Тещі виповнювалося сімдесят років, але вона мала ясну голову і любила командувати. Так як більше не було ким, то доводилося
Ірина мила посуд після вечері. Діти вже спали, чоловік сидів у вітальні, дивився якусь передачу. Задзвонив телефон. Вона витерла руки об кухонний рушник, поглядом знайшла екран. Свекруха. Ірина
Віктор повертався з роботи додому на взводі. Він ледь стримував себе. Ще б пак, адже на виході із роботи він зустрів Марину – найкращу подругу своєї дружини. Очевидно,
Сергій привіз свою наречену в село, де він раніше жив. Там йому залишилася у спадщину хата його бабусі. – Вибирай, Іринко, тут житимемо або в місто поїдемо винаймати
– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям у вічі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки пліткувати перестали, ми з батьком
Віра виросла за високим сірим парканом дитячого будинку. Навколо кипіло життя, дзвеніли голоси, сміялися діти, але для Віри цей світ став чужим, відстороненим. Вона знала, що десь є
Іллю всі шкодували. Такий молодий, а вже вдівець. Дружина Настя пішла із життя рік тому від невиліковної хвороби. Ілля з донькою Дашею залишилися самі. Батьки допомагали, звісно. І
Пізно ввечері надійшло повідомлення від дочки Діани: “Мамо, привіт, а в нас є такий родич – Геннадій Мельник?” Питання було досить несподіване, хоча Геннадія Алла Ігорівна, звичайно, пам’ятала.
– Антоне, дай мені ключі від машини, будь ласка. Маму терміново треба відвезти в поліклініку, – Віра простягла руку до чоловіка, який лежав на дивані. – Упораюся за