Життєві історії
— Доброго дня, сусідко. Все маєшся та нудьгуєш без діла? — пролунав знайомий голос, від якого в Олени Вікторівни спиною пробіг холодок. Вона різко обернулася і подумки вилаялася
8 січня 1973 року. У будинку Суханових свято – його дружина Настя повертається з пологового будинку зі своїм первістком Сашком. Свекруха Тамара Федорівна метушиться за столом. Стіл ломиться
– Ксеніє Вікторівно, ви не бачили червону теку з документами? Я залишав її на журнальному столику, – Мирон був не на жарт стривожений втратою. Він встиг обшукати всю
Оксана готувалася до весілля. Її коханий Михайло зробив два тижні тому пропозицію, і вона з радістю погодилася. Рік відносин показав, що вони створені один для одного, кохання було
Після слів свахи стало не по собі. Відчуваю себе винною, хоч і не має в чому. Запросила я сватів у неділю на чай. Ну, думаю, діти 10 років
Варвара провела доньку Арину поглядом у вікно, та поїхала в місто, у неї сесія. Донька навчалася заочно в інституті, тому що не могла залишити матір одну в будинку,
-Мамо, візьмеш дітей на вихідні? Ми з Вадиком на озеро хотіли вдвох з’їздити, відпочити. -Аня, пробач, не можу. Ми в гори їдемо на тиждень, завтра вночі виїзд. -Мама,
Олена мало не пролила каву на блузку, коли почула слово “спадщина”. Дзвонила якась жінка, представилася нотаріусом. – Лідія Іванівна Волкова, ваша тітка? – Тьотя Ліда? Але ж ми…
— Стареньку бачив? – Костянтин зняв кепку, витер піт із чола і знову надів її. Другий таксист, що стояв поруч, погладив свій великий живіт і кивнув. — Бачив.
Поліну життя не ляскало, воно шмагало її з розмаху, випробовуючи на міцність. Під його стусанами жінка то гнулась, схиляючись до землі, як верба на вітрі, то гордо випростувалася,