— А чого Ви хотіли? – відповіла Мар’яна. — Спокій — це найдорожче, що є в нашому житті. Про нього багато хто мріє, а на всіх не вистачає. — Я розумію, що спокій це дороге задоволення, — вигукнув Федір. — Але ж не настільки!
Валентина повідомила свого жадібного чоловіка, що йде від нього. – За що? — вигукнув Федір. — Що я зробив? — А мені не потрібний чоловік скнара, — відповіла
– Синку, я тобі хочу відкрити нашу сімейну таємницю, яку ми з батьком зберігали все життя. – Для тебе це буде несподіванкою, але ти на нас не ображайся, я не маю права забирати її з собою…
Степан на час хвороби матері переїхав до неї у квартиру. Живуть вони із дружиною на околиці міста у своєму двоповерховому будинку. Їм уже по п’ятдесят шість років, виховали
– Ти що, здуріла Уляна, яка дитина у нашому віці люди засміють
З армії син повернувся із сюрпризом. Зазвичай дівчата приносять у подолі, а це хлопець приїхав із дитиною. Служив Матвій на іншому кінці країни, дівчина його вдома чекала з
– Ну ні, милий! – Якщо мене принижують, я вмію мститись! – М’яко, але рішуче відповіла дружина
Ганна стояла біля вікна своєї квартири й дивилася на жваві вулиці міста. Шість років тому вона приїхала сюди з Полтави з однією валізою та твердим наміром збудувати кар’єру.
Коли мама подзвонила і почала говорити щось про дідуся та спадщину, я не могла зрозуміти про кого вона каже. Дідуся в мене ніколи не було, мій тато сирота, а з маминого боку я знала лише бабусю
Коли мама подзвонила і почала говорити щось про дідуся та спадщину, я не могла зрозуміти про кого вона каже. Дідуся в мене ніколи не було, мій тато сирота,
Шахраї зраділи, коли їм відчинила сухенька дев’яносторічна старенька. Але тут за її спиною з’явився величезний пес Кирюша…
Шахраї зраділи, коли їм відчинила сухенька дев’яносторічна старенька. Але тут за її спиною з’явився величезний пес Кирюша… Софія Павлівна жінка хоч і стара, але цілком сучасна. У свої
– Плани тут встановлюю я! Забули хто вас годує? – Гаркнула свекруха
Майже місяць життя зі свекрухою дався Марині важко. Відразу після весільної подорожі вони почали жити в неї. – Мама одна, навіщо нам винаймати? Квартира велика. – Андрію, але
– Ну, що в нього за матуся?
Ірина виглянула у вікно. Так і є, маленький Мишко самотньо сидів на лавці, а на вулиці вже темніло. – Ну, що в нього за матуся? – Сердито промовила
– Будинок я продавати не буду! Він ще й Паші знадобиться! – Ти ж перша мене і поженеш! Заважатиму я вам! Я вже пожила, знаю, що говорю! Таких прикладів багато! – Незворушно відповіла бабуся
– Пашо, картоплю час саджати! Приїхали б, допомогли, га? Не впораюся я одна… – бабуся зважилася на дзвінок онукові в надії, що той допоможе впоратися з городніми клопотами.
– Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти як риба холодна. Була б хоч господаркою гарною, а то й цього в тебе немає
Ганну всі вважали дурепою. З чоловіком вони жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік ходив ліворуч мало не відкрито.

You cannot copy content of this page