Життєві історії
– Ти знову купив не той хліб! Я ж просила – без насіння, – Юля поклала хлібину на стіл і навіть не подивилася на Кирила. – Вона була
Спочатку Наташа не сподобалася Вірі Степанівні – якась вона безпородна: блякла, маленька, волоссячко сіреньке, зачесані в мишачий хвостик. Чомусь їй уявлялося, що в її Мишка буде інша обраниця
– Мамо, що там у вас трапилося? – засмучено запитала Еля свою матір. – Нехай сам тобі розповість! – уперлася рогом Світлана Ігорівна. – Начебто дорослі люди, а
Наш з Машкою батько поїхав кудись на заробітки, і зник, коли я вчилася у п’ятому класі, а сестра у першому. Точніше, тоді він зник із кінцями. А раніше
Зіночка розвішувала свою білизну на балконі. Вона розправляла боді з мереживами, пеньюар рожевого кольору захитався від вітерця, а кілька бюстгальтерів, наче метелики, манили погляд мешканців двору своїми яскравими
Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся.
– Все, годі! – гаркнула Марія, жбурнувши ключі від квартири на кухонний стіл. Вони брязнули, підстрибнули й завмерли біля краю. – Ти думав, я не дізнаюся? Серйозно, Дімо?
– Шановна, це ви дзвонили в поліцію з приводу квартирного злодія? – Я, панове поліціянти! Проходьте, все зараз розповім! Вибачте, я не одягнена, тільки після ванни. – Не
– О-о, привіт, привіт, царство безладдя! Віка, ти ж дома сидиш постійно. Могла б і вимити посуд, – дорікнула мати, щойно переступивши поріг кухні. Віка в цей момент
-Ніно! Чого з дому не виходиш, щось трапилося, чи що? – крикнула сусідка, побачивши Ніну у вікні. -Та настрою немає. Миколці борщ варю, скоро зі школи прийде, –