Життєві історії
– Вам не соромно? Мамо, тату! Наче батьки, а поводитися, як шахраї! – сердито обурилась Дарина. – Кирило мені все розповів! Більше мені не дзвоніть! Жінка навіть не
Марина вела таблицю витрат – не з жадібності, а за звичкою. Так було спокійніше: бачиш цифри, розумієш, куди йдуть гроші, можеш планувати. Сергій з цієї таблиці посміювався добродушно
Вечірній Київ шумів за вікном, але у двокімнатній квартирі на восьмому поверсі було тихо. Віра мила посуд, дивлячись, як вода стікає по тарілках. Єгор робив уроки за кухонним
– Скільки нам відміряно? Ніхто не знає. Тоді навіщо витрачати час на образи, – говорила баба Зіна, перебираючи часник і зв’язуючи його у пучки. Навпроти неї сиділа молода
Оля та Олена вперше познайомилися на першій у своєму житті лінійці у дворі школи. Обидві ошатні, з величезними білими банти у волоссі. Тільки в Олі вони прикрашали кучеряві
Людмила Євгенівна була старожилом в колективі. Вона працювала головним бухгалтером, стояла біля витоків фірми, бачила прихід і звільнення не одного десятка співробітників. Вся бухгалтерська і податкова звітність була
Навесні батьки вирішили продати свою дачу. Вік і здоров’я не дозволяли старанно працювати на садовій ділянці, у дочки з чоловіком маленькі діти, робота, часу на допомогу батькам зовсім
Антоніна, жінка спокійна, розважлива, і вислухати може й поговорити – гарна жінка. Любить на «майданчику» попліткувати. «Майданчик» цей – для сільських бабусь, як червоний куточок, де і «політінформацію»
-Мамо, він за тебе на 15 років молодший, ну про що ти думаєш? Це зараз ти добре виглядаєш, все добре, а через 10 років все зміниться. Він буде
– Усе, мамуль, поїхали ми, – Ольга обійняла матір на прощання і пошепки додала. – Все налагодиться. – Бабу, а це тобі, щоб ти без мене не сумувала!