– Я відразу зрозуміла, що у вас нічого не вийде – дуже ти жадібна. Через гроші такого хлопця втратила, – сказала свекруха, витягаючи до ліфта велику валізу та дві сумки
Лєра вже закінчувала пити каву, коли у двері подзвонили. «Дивно, хто це може бути так рано? Може, Вітя щось забув»? – подумала молода жінка. Лєра з Віктором одружилися
– Ось як! Тобі, виходить, все дістанеться? А сина мого де доля? Або ти подумала, що законів я не знаю. Все, що в шлюбі нажито, ділитися має навпіл, значить, спадок ти будеш з моєю дитиною порівну ділити!
– Ти що, вирішила поминки вдома влаштувати? – Увірвалася в квартиру колишня дружина Ігоря і відразу повела носом у бік кухні, звідки по всій квартирі розходилися апетитні аромати,
– Павлику, називай мене бабуся Ліда. Ходімо, покажу тобі двір, песика, город. – Ні! Мама казала, що ви зла людина
Третій рік Ліда жила сама після втрати чоловіка. Її оселя знаходилась у мальовничому селі, де вона вела своє спокійне життя. У неї був син Денис, але він залишився
– Якось не по-чоловічому ти робиш, – промовив Віктор. – Подарував дівчині собаку, а тепер забираєш її? – А вам-то що? – Огризнувся її колишній. – Нам до цього велика справа! Ми дуже не любимо тих, хто так робить…
Компанія хлопців сиділа на лавці, розглядаючи перехожих. Таких, як вони зазвичай називають “гопниками”. Пляшки пінного, гучний сміх. Головним у компанії був Вітька – хлопець двадцяти років. Він навчався
– А в тебе, зятю, совість є? Я взагалі думала, що ти мені все зробиш безплатно! Адже в тебе своя фірма. – Цікава пропозиція! – А роботу хто оплачуватиме? – посміхнувся Захар
Дзвінок від матері пролунав посеред робочого дня: – Катюша, доню, ви не могли б із Захаром приїхати сьогодні ввечері до нас? – Мамо, Захар в області, у відрядженні,
– Егоїсти ви! Не боїтеся без рідні залишитися? – Роздратовано запитала сестра
– Михайле, – пролунав у слухавці голос старшого брата Григорія. – Ми з Ольгою до вас хочемо у суботу приїхати. Поговорити треба. У вас із Катериною ніяких планів
– Хочеш бути добрим? Будь ласка! Але власним коштом, – твердо сказала дружина
– Тамаро, я чомусь не зміг зняти гроші з накопичувального рахунку, – повідомив Тамарі телефоном її чоловік Олексій. – А я тобі заблокувала доступ до цього рахунку, –
Мамо, пробач мене. Я більше не можу чекати, коли ти купиш будинок. Я хочу свою квартиру. Сподіваюся, ти зможеш мене зрозуміти і коли-небудь пробачиш
Коли Тамара повернулася додому то помітила , що двері не зачинені. Вони були прикриті, але не замкнуті на ключ. – Хм, може, заснув? – пробурмотіла вона. Син Олег,
– Хіба можна переплатити за щастя?
– Жень, а тобі не здається, що ми добряче переплатили? Вони присіли на сходинці ґанку будинку, обережно, щоб не потрапити заднім місцем у дірки через виламані дошки. Ґанок
За всі вісім років свого життя Петько ніколи нічого не крав. Навіть коли ділив бутерброди та цукерки з товаришами, він не намагався хитрістю залишити собі найкращий шматок. Петько був чесною людиною. Але зараз була зовсім інша справа. Це виходило за межі його звичного досвіду
За всі вісім років свого життя Петько ніколи нічого не крав. Навіть коли ділив бутерброди та цукерки з товаришами, він не намагався хитрістю залишити собі найкращий шматок. Петько

You cannot copy content of this page