Життєві історії
– Хто-небудь, зачиніть двері, я спізнюся! – Ірина гукнула, на ходу закидаючи сумку на плече. – Вічно ти кудись біжиш, – вийшов із кухні чоловік, – можна ж
– Василівно, ти вдома? Агов! – баба Люда притулилася обличчям до скла, через що її ніс став схожим на поросячий п’ятачок. Потім знову постукала у вікно, цього разу
Ганна цього разу не просто з відром – вона з двома. В одній руці огірки, в іншій – кабачки, а на голові косинка, зав’язана так, що стирчать вуха.
Одна жінка дуже сумувала за сином. Ні, син був живий здоровий, все у нього було добре. Він просто багато працював, у нього була молода дружина та й нудно
Валентина сиділа перед телевізором, дивилася сентиментальну мелодраму по якомусь там каналу, лускала насіння і голосно коментувала події на екрані. — Ти тільки глянь на нього, який негідник! Аж
Дочка зайшла до квартири з двома сумками, похмуро опустивши голову. Поруч стояв онук із пакетами в руках: – Що й цей тебе вигнав? – зло запитала Жанна Федорівна.
Аліна та Семен щойно повернулися додому з невеликого села, куди вони їздили на день народження батька Семена. Настрій у Аліни після цієї поїздки, як завжди, був не дуже
Людмила дивилася у вікно, спостерігаючи, як миготять за склом знайомі краєвиди дорогою на дачу до свекрухи. Двадцять років вона їздила цим маршрутом кожні вихідні з травня по жовтень.
Сковорідка шипіла, як розлючена кішка, а я у квітчастому фартуху, металася по кухні, ніби танцювала з долею. Картопля шкварчала, котлети пихкали, а запах смаженої цибулі лоскотав ніс. Двері
Ранковий дзвінок від колишнього чоловіка змусив мене здригнутися. – Тобі чого? – гнівно запитала я. – Ларисо, привіт! У мене проблема! – Сергію, мені немає справи до твоїх