Життєві історії
– Ну, що? Обидві вступили? Молодці! Ти, Віка, куди вступила? – На бухгалтерський облік, – відповіла онука. – А ти, Ніно? – На юридичний. – Адвокатом хочеш бути?
Він мовчав цілих пів року, поки одного разу не прокинувся серед ночі з криком : «Мама!» Так, уві сні до нього повернулася пам’ять і знову спалахнуло в очах
– Я переїжджаю до батька, з ним краще – Спокійно сказав син. У Ольги затряслися губи. – Як із батьком? З чого це? Чому краще? – вона підвищувала
Ніна Костянтинівна встановила на столі в’язальну машинку. Вона давно хотіла зв’язати собі літню кофтинку, навіть модель у журналі підібрала та нитки купила. Основне полотно вона зв’яже на машинці,
– Мамо, тобі треба виписатися з квартири на кілька місяців. – Навіщо? І де я зареєструюсь? – У селі. Ти все одно з травня до жовтня там живеш.
Міла спала дуже міцно, коли у двері хтось почав дзвонити. -Господи. Кого принесло так рано? – буркнула дівчина і перекинулася на інший бік. Але дзвін не припинявся. -Та
Телефон здригнувся. Зінаїда Олексіївна здригнулася разом із ним. Ледве дотяглася до краю столу, взяла трубку, приклала до вуха. Одразу накрило голосом зятя: — Зінаїдо Олексіївно, як ви там?
Звістка про то, що діда не стало застала Яну посеред робочого дня. Вона сиділа за комп’ютером, коли прийшло повідомлення від матері: «Дідусь Мішко пішов з життя. Серце. Приїжджай,
– Єгоре, я сьогодні проїжджала повз будинок твоєї матері й побачила світло у всіх вікнах. Ти не знаєш, що це може означати? – Запитала у чоловіка Маргарита. –
Доню, мені знову потрібні гроші. Ти ж зарплату отримала — привези мені частину… Сухо. Без «будь ласка». Без «як ти там?». Без «обіймаю». Лише вимога. Лише наказ. Христина