— Сказати що? Що ти вкрав наші спільні гроші? Гроші, які ми відкладали на поїздку до Туреччини?
— Даш, тільки послухай! Я бачив неймовірний кухонний гарнітур у «МебліСвіт»! Ідеально підійде для мамчиної кухні, саме в тих відтінках, які вона хотіла! — Льоша, сяючи ентузіазмом, втупився
Тихе щастя…
– Облиш ти, Вірко, ці вікна. Через те, що ти їх натираєш, Василь не повернеться. Віра почала ще енергійніше протирати скло у вікні, до скрипу. Вона повернулася до
— Ми приїхали на заробітки. Сама знаєш, що в нашій глушині все гірше й гірше. От ми з Петею вирішили поїхати в Київ, заробити грошей і дочці допомогти
— Вєрочка, відкривай, це свої! — голос родичів дівчина впізнала одразу. — Тітко Зіно, що ви тут робите? — Ми приїхали на заробітки. Сама знаєш, що в нашій
– Ні! Єва залишиться зі мною, це навіть не обговорюється! – Ти ж знаєш, що я навряд чи колись зможу мати дітей! До дівчинки я щиро прив’язалася, і вважаю її своєю дочкою! А якщо тебе щось не влаштовує – подавай на розлучення! – Відрізала дружина
– Їй три роки, так? – напружено поцікавився Матвій, дивлячись на сплячу дитину. – Так, нещодавно виповнилося, – Марина ласкаво погладила дівчинку по голові й сумно зітхнула. –
– Навіщо я одружився з цією красунею? Й року не минуло, а ми вже ненавидимо одне одного
Повертатися додому не хотілося, навіть після важкої другої зміни. Адже там на нього чекає молода дружина. Дивно якось звучить. Ось тільки для Кості це не диво, а реальність.
— Ти привела на світ чотирьох дітей? Забирай їх і викручуйся сама, це вже занадто! — заявив мені чоловік, щойно переступив поріг
— Ти привела на світ чотирьох дітей? Забирай їх і викручуйся сама, це вже занадто! — заявив мені чоловік, щойно переступив поріг. Я дивилась на нього, не кліпаючи.
Хіба таким уявляла Інна своє заміжжя? Адже після весілля всього рік пройшов, і ось зараз сидить і витирає сльози
Хіба таким уявляла Інна своє заміжжя? Адже після весілля всього рік пройшов, і ось зараз сидить і витирає сльози: – А спочатку ж все непогано було. Батьки купили
– А це ще хто?! – раптом подумала Лариса. – Чия ця рука ледве видніється з-під ковдри?!
– Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху. – Та от колега подзвонила, у
– Якщо моя їжа вам не подобається, можете залишити мою оселю! Тут не ресторан! – Сказала невістка твердо
– Що з тобою сьогодні таке? – Ганна Іванівна суворо подивилася на невістку, ніби намагаючись просвердлити її поглядом. – Ти що, вирішила влаштувати бунт? Оксана спокійно витримала цей
– Я не знаю, мамо! Але мені здається, що чоловік хороший нам би не завадив! – Розсудливо сказав малолітній син
– Мамо, у мене до тебе чоловіча розмова, – серйозно заявив Альошка і пильно дивився своїми блакитними, як небо, очима. Оце доброго ранку, нате вам. Наталя поставила тарілку

You cannot copy content of this page