– У нашій родині кожен сам за себе, чи не так? – знизала Ніна плечима
– Мамо, ти приготувала мені одяг до школи? Яна зайшла до мами в кімнату, озираючись на всі боки. – Так, все на вішаку висить. – Угу, – кивнула
– Може, ти хоч частину маминих котлет на роботу забереш? Або я викину, місця зовсім нема!
– Знову холодильник переповнений твоїми котлетами! – Катерина з роздратуванням намагалася прилаштувати черговий пакет із їжею, але місце в морозилці не залишилось. – Ну, куди ти все це
– Ти тридцять років тягнеш на собі цю валізу без ручки, у вигляді недолугого чоловіка, – бурчала подруга Ірина. – В’ячеслав тільки себе любить та береже, живе на власне задоволення, на відміну від тебе
Олена тягла важкі сумки з продуктами та господарськими речами, забігши у крамницю після роботи. Вона майже щодня тягала тяжкості сама, бо доводилося готувати їжу для сім’ї, та по
– Ваш тато поїхав до бабусі та забрав її до себе у квартиру, а бабусин будинок продав, щоб купити вам усе те, що ви просили! І тепер бабусі просто нема куди повертатися!
– Ваш тато поїхав до бабусі та забрав її до себе у квартиру, а бабусин будинок продав, щоб купити вам усе те, що ви просили! І тепер бабусі
Світлана Леонтіївна витирала сльози кутом запраного, але такого затишного халата. Їй хотілося вити, скиглити, а може, й вкусити когось
Світлана Леонтіївна витирала сльози кутом запраного, але такого затишного халата. Їй хотілося вити, скиглити, а може, й вкусити когось. Чоловік сказав, що вона негарна. Кинув ці слова їй
– Дімо, ти в мене такий розважливий! Кохаю тебе! Але жити з батьками, хоч моїми, хоч із твоїми – я не хочу!- Або винаймаємо квартиру, або заміж за тебе я не вийду! – Видала наречена перед весіллям
Коли я виходила заміж за свого Діму, то була вже дорослою дівчиною. Мені було двадцять шість, і про стосунки невістки зі свекрухою я чула різне. Моя старша сестра
– Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?
Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось
– Яка ж ти злопам’ятна! – З кривою усмішкою процідив чоловік. – Не чекав від тебе
– Нарешті! Ганно, ну де ти ходиш досі? Це перші слова чоловіка, які я почула, щойно переступивши поріг нашої квартири близько дев’ятої години вечора. – Я голодний, злий,
– Ми порадилися і вирішили, що ти свою машину Уляні маєш віддати! – У якому сенсі? – У прямому! Дівчинка у нас посвідчення водія отримала, їй тепер їздити на метро в університет не комфортно. А тобі твій ще купить! – Приголомшила мати
– Як справи, доню? Усі гроші заробила, чи як? – поцікавилася мати Тетяни, Ніна, неприємно хихикаючи у слухавку. – Усіх грошей не заробиш. Але я працюю не тільки
– А мені сподобалося жити самій! – дружина кинула чоловіка просто на річницю весілля
– Марія, я, мушу зізнатися! Мені стало з тобою нудно, та не цікаво! – Олександр підняв очі, та винувато глянув на дружину. – Не хочу тебе дурити. Ти

You cannot copy content of this page