Життєві історії
– Вітаю, тут Олексій живе? – Так… А ви з якого питання? – Ви його мати? – Я?! Дружина! Дівчина, ви що хотіли? – Він зараз у лікарні,
-Ой, я на весілля половину села покличу, – заявила повненька і неохайна дівчина, що сиділа за столом Лариси Іванівни. Жінці спочатку не сподобалася Олена як майбутня невістка, а
– Діда треба відвідати, – у Вероніки Анатоліївни тремтів голос, вона готова була ось-ось розплакатися. – На той світ зібрався з дня на день. Все дуже погано. Ліда
– Тетяно, а що відбувається? – Ольга Степанівна розгублено оглядалася у порожній вітальні. – Де стіл, де все? – Вибачте? – Тетяна відірвалася від ноутбука, за яким захоплено
Вони повідомили, що приїдуть до Алли майже опівночі: двоюрідна сестра та її чоловік. Дзвонили заздалегідь, просили не зустрічати, але Алла не змогла всидіти вдома. Полетіла на вокзал. Приїхала
– Отакої! Нічого собі! Кого я бачу! От ви смішні на старості будете! Ви чого заявилися сюди? – вигукнув уже неабияк веселий після щедрого застілля В’ячеслав. Він щойно
– Галю, мама з Вікою на Новий рік прийдуть до нас, тож завтра поїдемо за продуктами. – Я думала, ми запросимо Олега з Катею, – розгублено сказала Галина.
Сталося у них все якось несподівано швидко. Валентина продавала овочі у своєму наметі на продуктовому ринку, а він підійшов до прилавка з довгим списком у руці. – Будьте
Ігор працював вже дванадцяту годину. Потрібно ще трохи протриматися, а потім можна поїхати додому та поспати. Він працював на двох роботах. Вдень він працював на заводі, а ввечері
Дзвін тарілок луною віддавався у порожній кухні. Ганна механічно збирала посуд після вечері, краєм ока спостерігаючи, як Олег, її чоловік, звично влаштовується у кріслі перед телевізором. Тридцять років