Головна

Життєві історії

– Сину, я все розумію, ви молоді, квапитеся. Але ти не поспішай. Тобі б нагулятися. – Мамо, про що ти говориш? Я люблю Віру. Ніхто мені, окрім неї, не потрібний. – Так, твій батько-негідник так само говорив, а потім… – Мамо, ну чого ти всіх під одну гребінку рівняєш? – Володя! Постарайся все ж таки дівчину не ображати. І так їй важко довелося
Життєві історії 0
– Ти сьогодні пізно? – Віра заглядала чоловікові у вічі. – Не знаю, сонечко, постараюся вчасно повернутися. Але ж ти знаєш, Івановича. То затримає на роботі, то відрядить
Олена швидко зрозуміла, що поспішила поєднати своє життя з Андрієм. Але нічого не зробила. Залишилась. Вирішила зачекати. Раптом вона помиляється?
Життєві історії 0
Олена швидко зрозуміла, що поспішила поєднати своє життя з Андрієм. Але нічого не зробила. Залишилась. Вирішила зачекати. Раптом вона помиляється? Вони ознайомилися на сайті знайомств. Обом – далеко
– Що? – Промимрив чоловік. – Яку машину ти продала? Га? – Ту саму, чоловічу, якою ти хвалився вчора, – посміхнулася я. – Ти… Ти з’їхала з глузду? – Він дивився на мене в усі очі. – Це ж… Це ж моя машина!
Життєві історії 0
– Моя дружина нічого не розуміє в машинах, – говорив Сергій. – Хоча, в принципі, я не здивований, вона не розуміється ні на чому. Окрім своїх каструль та
– Ніс не наш, – похитав головою свекор. – І колір волосся. У всіх у нашій сім’ї від народження воно русяве, а тут темне. Сумнівно це все. – Ти знаєш, я теж помітила, але при ній промовчала,- підхопила Людмила. – Треба зробити тест ДНК. Тихо, щоб вона не знала. Зразки візьмемо. Його слину та волосся Ігоря. Треба ж бути впевненими, що ми не чужу дитину няньчимо
Життєві історії 0
Юля сиділа за комп’ютером та пила третю філіжанку кави. Щоправда, дисертація все одно не писалася. Формули розпливалися перед очима. Все через те, що малюк Артем всю ніч вередував,
– Світлано, ти ж обіцяла допомогти з Марійкою! – Наталя підвищила голос. – Я тобі стільки грошей давала! А ти допомогти не можеш? – Я зайнята, чого пристала?! – Голос сестри став різким. – У мене свої плани на вечір!
Життєві історії 0
– Ну, Наталко, востаннє врятуй, га? Ми ж не чужі! – жалібно просила сестра телефоном. Голос Світлани звучав звично слізно, з тією самою інтонацією, яку вона включала, коли
– Оля пропонує скинутись на новорічний стіл. По дві тисячі з особи. Замовимо все із доставкою, щоб мамі не готувати. Марина завмерла з пакетом молока в руках. – Тобто ми повинні заплатити чотири тисячі за те, щоб прийти в гості до твоєї матері на Новий рік?
Життєві історії 0
Марина розбирала продукти на кухні, коли задзвонив телефон чоловіка. Олексій узяв трубку, і за хвилину обличчя його стало напруженим. – Добре, Олю. Обговоримо з Мариною і передзвоню. –
– Сергію, я щойно прийшла, – тихо сказала вона. – У мене була важка ніч. – А в кого вона легка, – спалахнув він, підвищуючи голос. – Думаєш, мені легко? Мені за годину звіт за квартал складати. Начальство дихає у спину! – План не виконано! А я тут голодний, як вовк стою! Невже так важко було з вечора щось залишити? Чи ти думаєш лише про своїх пацієнтів?
Життєві історії 0
Ганна повільно підіймалася сходами на п’ятий поверх. Кожна сходинка давалася насилу, а ліфт зламався ще вчора. Ноги гули після дванадцятигодинної зміни у відділенні швидкої допомоги. Вона зупинилася на
– Ну і навіщо тобі дитина? Насте, тобі під сорок! Які можуть бути діти! – Засміялася сестра. – Світлано, я серйозно! Я хочу всиновити дитину із дитячого будинку. – У твоєму віці люди про онуків думають, а не про те, щоб підгузки міняти!
Життєві історії 0
– Ну і навіщо тобі дитина? Насте, тобі під сорок! Які можуть бути діти! – Засміялася сестра. Настя повільно поставила філіжанку на стіл, спостерігаючи, як Світлана витирає сльози
– Зіночко, люба, ну що ж це таке діється?! – Алла увірвалася на кухню з відром та ганчіркою. – Я просто у паніці від того, як ви живете! Подивися на ці вікна! Вони ж не милися з минулого століття! – Як мій бідний братик може жити в такому свинарнику, я просто не розумію! Ти ж жінка, господиня! Хто повинен за порядком та чистотою у будинку стежити? Я ж не можу до вас ходити через день!
Життєві історії 0
– Зіночко, люба, ну що ж це таке діється?! – Алла увірвалася на кухню з відром та ганчіркою. – Я просто у паніці від того, як ви живете!
Іноді випадкова помилка може круто змінити життя. І добре, коли на краще…
Життєві історії 0
Ніна з Сергієм одружилися, коли їм було по 27 років. Кохання прийшло, коли його зовсім не чекали. У Ніни була слаба мати. Батько просто ходив на роботу за

You cannot copy content of this page