Життєві історії
– Одружитися? Я? У найближчі кілька років точно не збираюся! – розсміявся Єгор, піднімаючи майже порожню склянку. – От навіщо б мені це робити? Мені й так добре
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію,
Додому Ганна повернулася раніше, ніж звичайно, – погано себе почувала на роботі. Відчинила двері своїм ключем, увійшла до темного коридору та одразу ж почула веселий голос чоловіка. Сергій
– Смачна рибка, – схвалила Наталка, – де купила? – Що означає, де купила? – Здивувалася Ганна. – У мене в хаті цілий рибалка живе! – І давно
Я вийшла за тебе не для того, щоб жити з твоїми батьками, притому, що твоя мати мене просто терпіти не може – Не будуть вони продовжувати оренду, Діма!
– Оленко, привіт! Я прийшов! – Сказав Юрій, прийшовши додому після роботи. – Привіт, Юрко. Слухай, вечеря на столі, а я до Рити. Гаразд? Вона дзвонила, ревіла білугою.
Несподіваний візит дітей у неділю вранці дуже здивував Ніну Степанівну. -Мамо, – майже з порога почали Лариса і Валерій, – нам треба з тобою серйозно поговорити. – Ну,
– Юро, а ти куди? — Світлана визирнула з кухні, витираючи руки об рушник і з подивом дивлячись на чоловіка. Юрій, чоловік сорока п’яти років, менеджер великої будівельної
Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда
– Ти чого такий послужливий? Думаєш, цим усіх підкориш? – Борис Васильович відклав виделку, і подивився на зятя з хитрою усмішкою. Андрій завмер із недонесеною до рота ложкою.