Життєві історії
– Єгоре, я не збираюся тобі прислужувати. Якщо ти думаєш, що знайшов собі нову хатню робітницю, кухарку, і жилетку для стогнань в одній особі, то ти помилився! –
– Ааа, ось вона! Синочка мого хоче обібрати як липку! – Кричала Єлизавета Георгіївна на весь ринок, – і дітей своїх позашлюбних на нього повісила. Усе грошей моїх
Ніна Степанівна постійно поглядала у віконце свого сільського будинку, бо мали приїхати її діти. Діти – це син Сергій із невісткою і маленьким Антошкою, а ще дочка Люба
– Нехай твоя дружина поки що на дачі побуде, – пролунав командний голос свекрухи з кухні. – До мене подруга з донькою приїжджають. Десь тиждень погостювати збираються, а
– Маша, тут такий варіант з’явився! – Анатолій говорив швидко та схвильовано. – Двокімнатна у хорошому районі, метро поряд, свіжий ремонт. І головне – ціна дуже адекватна. –
– Збирайтеся, зараз же, – командувала свекруха. Олена здивовано подивилася на чоловіка, але нічого не сказала, хоч і дуже хотілося. – Що ти на мене дивишся? Кажу ж,
– Катю, ну що ти, як маленька? Де ми ще такий шанс знайдемо? – Федір нервово постукував пальцями по столу, дивлячись на дружину. – Он, флігель стоїть недобудований.
– Що вона в тебе кричить постійно?! — сердито гаркнула на невістку свекруха, коли внучка почала плакати. – Говоріть тихіше, будь ласка. Ви ж лякаєте Настю, — попросила
– Ой, дивись, Свєта! Як відіб’є Галя твого Віктора, так знатимеш. Втішаєш її таку нещасну і самотню, а дарма! – голосила мати. – Мамо, не лізь, ми самі
– Галю, ну ти чого? Подумаєш, суп… – Петро невпевнено переступав з ноги на ногу, дивлячись на дружину, що застигла біля плити, наче соляний стовп. Ранок видався задушливим