Я не розумію претензій моєї молодої дружини. І з кожним разом цей факт дратує мене дедалі більше.
Багато чув про те, що жінка завжди хоче нав’язати чоловікові свою волю, завжди бути правою. Але я вважав, що це звичайні плітки та перебільшення. Однак життя все розставило по своїх місцях.
Ми одружилися трохи більше року тому. До цього три роки гуляли разом. У нас молода сім’я, для життя є все, що потрібно. Батьки подарували мені квартиру на весілля, хоча мама дуже не хотіла, щоб я одружився з Аліною. Але тато, мабуть, уперше, пішов мені на зустріч. Обоє працюємо, на життя вистачає. У планах за кілька років стати батьками.
Але є деякі труднощі. Найнервовіша тема для мене — ставлення Аліни до моєї мами. Я розумію, що між ними не все так гладко, але чому вона забороняє мені бачитися з нею?
Я звик спілкуватися з мамою часто. Раз на два тижні відвідую її стабільно. З татом теж побачусь заразом. Нехай у мене йде трохи часу, щоб виїхати загороду, але це вже мої особисті проблеми.
Чесно кажучи, я не був готовий до подібних забаганок. Ми ж з Аліною бачимося щодня, чого їй бракує? Недарма мама попереджала мене про щось подібне. А я не слухав. Ну та гаразд. А ось випадок стався зовсім недавно, і ми досі бачимо його, скажімо так, по-різному. Ось розсудіть нас.
У моєї мами намічався ювілей. Шістдесят років. Я її добре знаю, тож на подарунок купив шикарну, дуже ошатну сукню, яку вона мені якось надсилала на телефон. Я в Інтернеті більше розуміюся, ніж вона. Та й карткою користуватися вмію. Тож мені замовити цю сукню було зовсім не важко.
Так ось, Аліну зі зрозумілих причин вона не запрошувала. Ми з дружиною в таких випадках домовилися не ображатись, тримати себе в руках і просто добре проводити час. Я до її батьків теж не їздив, натомість відмінно себе почував удома один.
І раніше це питання навіть не викликало жодних обговорень. Але тепер дружина вперше захотіла піти зі мною.
Відповіддю на моє здивування було лише непохитне бажання в її очах. Я відмовив, спершу м’яко. Але вона продовжувала наполягати. Тоді я навіть розгнівався. Ну кому ми там удвох потрібні?
Прийдуть родичі, які її у своємо житті жодного разу не бачили. Обговорюватимуть її за спиною. Потім у нас є з мамою така традиція, співати у домашнє караоке. Це всі знають, а за Аліну мені буде ніяково.
Ну ось так, я продовжував відмовляти, а Аліна стояла на своєму. Тоді я вирішив зателефонувати мамі і спитати у неї дозволу. Це ж її свято, як я можу його зіпсувати.
Але і вона була непохитна. Сказала, що людей буде багато, зайвого посуду нема. Ось люблю її за цю вихованість. І чому мені самому така відповідь на думку не спала?
У результаті, я поїхав до мами сам. Довелося замовити таксі, але хоча б доїхав із комфортом і без зайвих думок про зіпсований вечір. Він, до речі, пройшов просто чудово. Було багато родичів, музики, урочистостей. Я потім, звичайно, передзвонив дружині, спробував заспокоїти її, але вона сказала, що поїхала до своїх батьків на кілька днів. Драма, коротше, на рівному місці.
Минуло два дні, і я занепокоївся. На мої дзвінки вона не реагувала, лише відписувалася пізніше, та й то короткими повідомленнями. А я навіть не знаю адреси її батьків.
А ввечері з іншого номера до мене зателефонувала теща та запитала, чому моя родина ненавидить Аліну. Довелося довго розповідати, що їхня дочка просто вигадує. Було досить принизливо.
Тепер вона вже вдома, але атмосфера між нами напружена. Дружина, того й дивись, спалахне. А я не знаю, що робити. Мама радить не зважати, я ж ще молодий і з головою на плечах. Сам же я не хочу розходитися, тим більше через таку надуману причину. Але як мені донести до Аліни свої думки та почуття так, щоб вона та її батьки мене зрозуміли?
Абсолютно нічого не спадає на думку. Через один незрозумілий випадок молода сім’я може розпастись. А я ж не зраджував, шкідливих звичок у мене немає. Не дурний і не лінивий. Дівчата, ну чого вам ще треба?
