Через сусідку яка всюди суне ніс ледь не розпалася сім’я

Вечоріло, сім’я сіла до столу. Ольга насипала свіжозвареної картоплі, салату, котлетки поклала, діти швидко поїли і втекли грати в комп’ютерні ігри. Вони з чоловіком залишилися за столом.

Десь об 11 йому подзвонив телефон, Женя взяв слухавку. Звідти роздався голос молодого чоловіка. Він запитав чи той дійсно Женя. Якщо так, то звідки він знає його жінку Карину. Женя зашарівся але сказав що хлопчина помилився номером.

Ольга спочатку посміялася, а потім її обдало холодним потом. Ну не випадковість же, що якийсь чоловік від Жені дзвонить серед ночі і питає про свою жінку. Тим не менш вигляду не подала. Вона могла днями ревнувати Женю, але точно не до якоїсь Інни.

Перевіряла телефон, соціальні мережі, так нічого не знайшовши заспокоїлася. А на наступний день ситуація знову повторилася. Женя дзвонив той самий чоловік і кричав, що якщо той не полишить Карину, то йому буде непереливки. Оля запитала обережно чоловіка про все, він змовчав. Ситуація наче б то забулася.

Через тиждень вони збиралися їхати в неділю до зоопарку, дітей завести. Виходять з двору, а колеса в машині пробиті. Вихідний зіпсовано. Оля записку під двірниками знайшла, що якщо Женя не полишає Карину, то пожалкує. Вдома був розбір польотів. Оля зібрала речі Жені, він же не розумів чому жінка йому не вірить. Постійно надзвонював телефон Жені. Оля не витримала і взяла слухавку. Там була та сама Карина, питала де Женя і чи можна з ним поговорити? Оля зрозуміла тепер чому вона нічого не знайшла, номер не був підписаний.

Все вирішилося хвилин через 20. До них у двері постукала якась блондинка з чоловіком. Вона були розгублені і схвильовані. Дуже вибачалися. Виявляється Женя ремонтував сантехніку в будинку Карини, але він навіть не знав її ім’я. В її телефоні лишився номер. А сусідка сказала що то коханець приходив до жінки, поки її чоловік на роботі. Треба сказати приходив двічі за тиждень. Женя забув свій інструмент, наступного дня вертався.

Життєвий урок для всіх. Не вірити поки не побачиш на власні очі – найголовніше правило. А ще вірити, бо кому вірити як не рідним людям.

You cannot copy content of this page