Я дуже розчарувалася у своєму чоловікові. Він вважав за краще удати, що нічого не сталося, хоча я потребувала його підтримки. Але він залишив мене одну розбиратися з неадекватним сусідом.
Ми живемо у будинку старого фонду. Сам будинок у нормальному стані, особливих проблем немає, а ось з паркуванням все не так райдужно, бо двір на таку велику кількість машин не розрахований.
Зазвичай у нас немає сварок через паркувальні місця. Якщо ти приїхав раніше і знайшов місце для паркування, то пощастило тобі: ти задоволений йдеш до себе додому.
Якщо ж спізнився і всі місця зайняті, то тобі не пощастило: треба шукати інше місце, щоб поставити свого “залізного коня”. Ніхто нікому претензій не висуває.
Але з пів року тому у нас з’явився дуже неприємний сусід, який чомусь вирішив, що у нього є іменне місце для паркування, яке ніхто не повинен займати.
Йому неодноразово пояснювали, що він помиляється, і тут все працює не так. З мужиками сусід закушуватись побоюється: адже там можна й по вухах отримати, а от із жінками конфліктує із задоволенням.
Ми з чоловіком користуємось однією машиною, залежно від потреби. Якщо мені після роботи треба кудись у справах, то вранці я відводжу чоловіка на роботу, а потім їжджу сама. Якщо справи є у чоловіка, він бере машину.
З чоловіком сусід жодного разу не конфліктував: кидав злісні погляди, але не більше. Мене ж нещодавно довів до сліз, а мій чоловік, який спостерігав цю картину з вікна, нічого не зробив, щоби це припинити.
Увечері я приїхала з роботи, мені пощастило знайти місце у дворі. Припаркувала машину, задоволена вийшла з неї та носа до носа зіткнулася з тим неадекватним сусідом.
Він перегородив мені дорогу, розмахував руками перед моїм обличчям, кричав, що задовбали всякі ****, що незрозуміло чим заробили на машину, кричав, що колеса проколе, якщо я не переставлю своє “відро” в інше місце.
Я не вмію поводитися з такими агресивними людьми, тому розгубилася. Обійти себе сусід не давав, одного разу навіть штовхнув, коли я намагалася пройти повз нього.
У вікнах нашої квартири вже горіло світло, а у вікні я виразно бачила силует чоловіка, який явно спостерігав за тим, що відбувається. З вікна було чудово видно, що відбувається.
З третього поверху чоловік явно бачив ситуацію і про нашу машину, і про мене. Я думала, що чоловік зараз вийде і все вирішить, особливо коли він відійшов від вікна, але мене врятував інший чоловік.
Я його не знаю, але він зупинився і почав захищати мене перед неадекватним сусідом, який одразу здувся, коли зрозумів, що в мене з’явився захисник.
Не знаю, чим би справа закінчилася, якби не цей чоловік. Я йшла додому, а мене трусило від пережитих неприємних моментів. Думала, що в під’їзді зустріну чоловіка, котрий мав відреагувати на побачене, але коли я зайшла додому, чоловік сидів перед телевізором, як наче нічого не сталося.
Чи то адреналін наздогнав, чи поведінка чоловіка, але я розплакалася. Запитала його, чому він не вийшов, бачачи, що я маю проблеми, а той став відмовлятися, що нічого не бачив, не знав і взагалі вперше чує.
Я не страждаю на галюцинації, і я чітко бачила чоловіка у вікні. У нас лише третій поверх, там легко розглянути силует. І силует чоловіка я бачила чітко. Але той стояв на своєму.
– Ну і навіть якби бачив, що ти мені пропонуєш? Піти та набити сусіду пику, щоб він потім на мене у поліцію заявив? – почав нервувати чоловік.
Так бридко стало, що слів не вистачає. Що ж він міг зробити, коли сторонній чоловік стоїть і махає руками перед його дружиною? Напевно, треба було ще штори засунути та вікно закрити, щоб нічого не бачити та не чути.
Як тепер жити з цією людиною? Він від хама-сусіда мене захистити не зміг: не захотів підставлятися. Тепер думаю, що якби я мала проблеми серйозніші, чоловік і тут умив би руки.
У нас поки що не було критичних ситуацій, але те, як чоловік відреагував у цьому випадку, мене розчарувало. Я більше не почуваюся “за чоловіком”. Склалося чітке відчуття, що якщо прийде біда, то розбиратися з нею мені доведеться самостійно, а це вже не сім’я. А ви як вважаєте, чи може я перебільшую?
