Моя свекруха одна з тих жінок, які ніколи не полізуть у чужі справи зі своїми непроханими порадами. Любов Григорівну я за це завжди дуже любила та цінувала. У нас із нею були теплі стосунки. Але це не означає, що я готова з нею жити. Розповідаю.
Справа в тому, що матір чоловіка вже досить зріла жінка. І в неї розпочалися класичні проблеми старості. Лікарі діагностували деменцію і сказали, що її доведеться доглядати. Моя перша думка – свекруху треба влаштувати в будинок для людей похилого віку. Не будемо ж ми з чоловіком займатися цим!
По-перше, у нас двоє дітей. По-друге, ми працюємо повний робочий день. У нас фізично не вийде повноцінно займатися свекрухою. Мені здавалося, що це все очевидні речі.
Але мій чоловік думає зовсім інакше. Він заявив, що його мати буде жити з нами. Мовляв, ніяк інакше взагалі може бути. Він вважає, що ми всі зможемо доглядати Любов Григорівну разом. Зробимо якісь графіки і таке інше.
А коли я запитала чоловіка, скільки років, на його думку, це триватиме, він повідомив, що це його не хвилює. Зважаючи на все, він взагалі не думає про наше майбутнє. Нашим синам зараз 8 і 5 років. Я не хочу, щоб вони росли в такій нездоровій атмосфері і бачили, як згасає їхня бабуся. Крім того, я теж не готова перебувати у постійній напрузі. Невже так складно це зрозуміти?
Я запропонувала чоловікові влаштувати його матір у будинок для людей похилого віку. Я взагалі не бачу у цьому нічого поганого. Її доглядатимуть професіонали, люди, які розуміють, як це робити.
Йдеться ж, насправді, про серйозну недугу. Не можна просто так взяти та вирішити цю проблему. З нею доведеться жити ще багато років, поки Любов Григорівна не вирушить на небеса.
Але чоловік як упертий баран. Каже, що обіцяв своєму покійному батькові, що ніколи так не вчинить із мамою. Наче це щось ганебне! Я ж не кажу здавати свекруху в перший ліпший притулок. Я готова платити гроші за гідний догляд, тим більше, що ми можемо собі це дозволити. Для чого все ускладнювати?
Не знаю що мені робити. Чоловік мене навіть слухати не хоче. Ми постійно сваримося з цього приводу. І я бачу, що від цього страждають діти. Невже мати важливіша для нього, ніж ми?
