Я, як і багато жінок, дуже люблю романтику. Але «спокій» мого чоловіка відбивався і в цьому плані. Він зовсім не залучав романтику в наші відносини і цей стан змусив мене забути – що таке любов.
Нарешті я сказала йому своє рішення: Хочу розлучитися!
Він подивився на мене здивованими очима і тихо запитав: Чому?
– Немає конкретної причини, просто втомилася – відповіла я.
За всю ніч він не сказав ні слова і думав. А його стан ще більше розчарував мене в ньому. Я була одружена з людиною, який навіть не міг нормально висловити своє невдоволення.
Нарешті він запитав: Що я можу зробити, щоб переконати тебе?
– Ось в тому-то і справа – відповіла я. Я передумаю, тільки якщо твоя відповідь на моє запитання влаштує мене. Скажи, припустимо на самій вершині гори є одна квітка і ти знаєш якщо зірвеш її – впадеш.
Зірвав би ти її для мене знаючи що це вб’є тебе?
Він подивився на мене і сказав: Я відповім на твоє запитання завтра.
Цією відповіддю він убив останню надію всередині мене і я остаточно переконалася в тому що прийняла правильне рішення.
Вранці, коли я прокинулася, його не було вдома. Він залишив порожню пляшку молока і записку:
«Кохана, я б не зірвав цю квітку для тебе знаючи що помру.»
І знову розчарування але я продовжувала читати:
«Мені потрібні мої ноги, щоб бігти і опинитися вдома перед тобою, знаючи що ти кожен раз забуваєш свої ключі вдома.
Мені потрібні мої очі щоб показати тобі дорогу коли ти за кермом, знаючи що ти вічно плутаєш дороги, незважаючи на те, що дуже любиш водити машину.
Мені потрібні мої руки, щоб тримати тебе за руку або обійняти, коли тобі потрібна моя підтримка. Але якщо хтось любить тебе більше мене то я готовий піти і зірвати цю квітку для тебе мила»
Місцями чорнило на папері було розмазане, я здогадувалася що він плакав коли писав це і мої сльози теж почали капати на лист.
«Якщо ти прочитала і моя відповідь влаштувала тебе, то відкрий двері. Я купив твій улюблений хліб з кунжутом і молоко. Чекаю коли відкриєш двері »
Я побігла до дверей і відкрила її. Він стояв там з хлібом і молоком. Я обняла його і знала – він любить мене більше за всіх на світі і ніхто не полюбить мене так, як він. Я вирішила залишити ту квітку на вершині гори.
Мораль: Ми можемо не відчувати любов так, як на початку відносин, але це не означає що її немає. Звичайно, квіти і романтичні хвилини потрібні для початку відносин, але навіть якщо з часом їх не стане, фундамент любові якого вони побудували, залишиться назавжди.
