Мені було 17 років коли познайомилася з ним. Хлопець запропонував мені зустрічатися. Я погодилася. Думала несерйозно. У підсумку наші відносини поступово переросли в дуже серйозні ми стали жити разом. Жили добре, грошей вистачало. Все було стабільно.
Минуло 3 роки. Раптом мені все набридло і захотілося розлучитися. Ми розійшлися, але він все одно приходив і хотів помириться. Зробив мені пропозицію. Вийшла заміж. І знаєте що, мої подруги почали говорити що він зраджує, що бачили його з кимось і почали кликати гуляти з ними.
Ми лаялися. У підсумку я як дура повірила, почала з ним розходитися і ходити гуляти. Мені це сподобалось. А він був не зі мною, але завжди поруч.
Коли у мене були проблеми він їх вирішував. А я почала зустрічатися з іншим і розлучилася примусово. Потім мені стало нудно з тим, і я стала знову одна. З колишнім чоловіком рідко бачилася, так як він знову намагався налагодити відносини.
Він завжди мене захищав і летів на допомогу, якщо у мене біда. Був випадок я вийшла з роботи, а там дощ. Він тут же приїхав за мною, щоб не промокла. Я думала що не люблю його, що мені так зручно. Потім я зустріла нинішнього чоловіка, закохалася з першого погляду, і це так само швидко минуло. Тепер я вважаю, що я дура. Втратила свою справжню любов через дурість. Я люблю ту людину, а назад дороги немає. У мене син від іншого, і я заміжня. Бережіть любов.
