Чоловік дуже ображається, що я не спілкуюся з його сином від першого шлюбу належним чином

Коли я виходила заміж, син чоловіка від першого шлюбу не так часто був у нашому житті. Потім, коли народилася наша спільна дитина, колишня дружина почала випихати свого сина до нас частіше, щоб тато не втрачав зв’язку зі своїм старшим і не приділяв йому менше часу, ніж новонародженому.

Я це все зрозуміла та прийняла. Вирішила, що дитина ні в чому не винна, і нехай спілкуються, тим більше її візити плавно перейшли в життя у нашій квартирі на постійній основі. Але сама я не хочу налагоджувати з цією дитиною ідеальний контакт.

Мало того, що він дуже схожий на свою матір, звички ті ж. Так він говорить про неї багато в моїй присутності, я зазвичай самоусуваюсь, коли виникає якийсь спільний захід, чемно відмовляюся від спільного проведення часу, перегляду фільмів та інше.

Ну не хочу я витрачати на нього час і сили, вислуховувати, як багато п’ятірок він отримав, як смачно готує його мама, і що вона виграла якийсь там приз за найкращу статтю у районній газеті. Мене все це жахливо втомлює, мені не потрібна ця інформація.

Чоловік дуже ображається, що я не спілкуюся з його сином належним чином, не розмовляю з ним, відмовляюся дивитися мультики в його присутності, поводжуся відсторонено, і що це помітно збоку.

Каже, що хоч би спробувала приховати своє небажання спілкуватися. Чоловік ображається і боїться, що його син теж ображається і почувається непотрібним у нашому домі.

Але ж зі мною теж не обговорювався факт проживання дитини у нас, чому зараз мені нав’язується це спілкування? Я не була проти проживання, але я не згодна, що повинна примусово спілкуватися, я сприймаю це як обмеження своєї свободи і порушення комфорту.

Я хочу поводитися у своєму будинку природно, не хочу видавлювати з себе посмішку і вдавати що маю інтерес, якого немає, не хочу дурити. Я не лізу в їхні стосунки і не вчу жити, не скаржусь і не пред’являю претензій, пов’язаних із проживанням сина чоловіка в нас. Чому тоді не можна і мене просто залишити у спокої?

Daria

Recent Posts

Чоловіча угода…

Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…

3 години ago

– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…

4 години ago

Зупинка долі…

- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…

5 години ago

– Невже це доля? – майнула думка. І Микита підкорився їй…

Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…

6 години ago