Я вже подумала, що це якась перевірка, та й взагалі весь час сумніваюся в тому, чи правильно я поступаю. Ситуація така: півроку зустрічаюся з чоловіком. Мені 32, йому 36 років.
Їздимо на моїй машині, ночуємо теж у мене. Він каже, що забезпечений, але нікуди мене не водить, що не дарує подарунків, навіть за бензин завжди сама плачу.
Раніше з подібним не стикалася: чоловіки завжди давали гроші, забезпечували за бажанням, хоча я ніколи не гналася за матеріальним достатком. Сама на все заробила.
Мені і від цього чоловіка не потрібні гроші по суті, але таке ставлення дивує. Вас не бентежить його поведінка? Про забезпеченість більше схоже на казку, але навіщо брехати?
Після роботи приїжджає до мене: миється, їсть, відпочиває. Витрати мої збільшилися: на їжу, за комуналку. Але він не вважає, що мені повинен за щось, так як разом ми не живемо, а він просто заїжджає в гості.
Добре хоч, що за контрaцeпцію сам платить!
Боюся здатися дріб’язковою, зараз всіх називають меркантильними, але не перестаралася я, дозволяючи подібне ставлення до себе?
Як надоумити партнера і перестати бути зручною жінкою? Він мені правда подобається. Поради в стилі: “Біжіть від нього!” – вже чула.
