У шлюбі чотири роки, знайомі десять років. Нещодавно я зустріла перше кохання. Ми чудово розуміємо одне одного, мені добре з ним в ліжку. Але совість і страх не дають піти.
Мій психолог сказав якось: «Навіть якщо чоловік – хороша людина, це ще не означає, що він саме той, хто тобі потрібен». З коханцем я стаю щасливою, а з чоловіком все сіро і одноманітно. Він щедрий, любить мене, але я навіть у ліжко з ним не хочу. Порадьте, що мені робити?
Світлана, 29 років. Порада від психолога.
Світлана, ви пишете, що чоловік щедрий, любить вас, але що він отримує натомість? Ви не хочете з ним близькості, вам нудно в шлюбі – що відчуває він, коли ви віддалилися? Як пояснює те, що відбувається з вами? Не думаю, що він нічого не помічає.
Ви відчуваєте страх, але чого ви боїтеся насправді? Можливо, ви побоюєтеся, що зруйнуєте шлюб, а нові відношення не триватимуть довго. Але шлюбу вже немає, якщо вам не цікавий чоловік, за якого ви вийшли заміж. Важко припустити, наскільки міцними стануть інші відносини, але, схоже, зараз в них більше життя і щирих почуттів одне до одного.
Яку пораду ви хочете отримати? Приймати рішення вам все одно доведеться самостійно. Навіть якщо у вас не залишилося почуттів до партнера, розставання неминуче пов’язане з болем. Відпускаючи іншого, ми прощаємося і з майбутнім, яке колись планували разом. Жаль і смуток – природна реакція в такій ситуації.
Але іноді розлучитися – єдиний вихід. Мало кому вдається вести подвійне життя і не відчувати докорів сумління. Не приймайте рішення зі страху або почуття провини – так ви тільки ще більше заженете себе в пастку.
