Я із заможної, досить заможної родини. Мама моя ніколи не працювала, точніше працювала, але вийшла заміж на мого тата і стала щасливою домогосподаркою.
Тато підприємець, у нього завжди повна голова ідей і ці ідеї він дуже швидко втілює в життя. Згодом він став заможною людиною, якого поважали в місті і просили поради. Тато ніколи не відмовляв.
Так ось, коли я почала навчатися в інституті познайомилася з хлопцем. Хороший, дуже красивий, грамотний і як здавалося порядний. І ми одружилися, народили сина і ось воно, щастя. Живи і радій життю.
Тато влаштував чоловіка на хорошу роботу, допоміг нам купити квартиру. Все що ми хотіли у нас було. Але розчарування і біда в кожну хвилину може прийти в будь-який будинок. Випадково.
Якось увечері мій чоловік прийшов з роботи і пішов купатися. На телефон прийшло повідомлення, щоб він терміново передзвонив якійсь Каті. Я і значення не надала, причепитися було ні до чого. Ми завжди були разом.
Він вийшов з душа, я сказала йому, щоб він передзвонив і тут все перевернулося. Я й подумати не могла, що людина може змінитися за секунду. Такого його я не бачила. Оскаженів в мить і став на мене кричати і звинувачувати в тому, що я лазила по його речах.
Я нічого не розуміла, звідки така реакція. Пів ночі він доводив мені, що я ніяка дружина, що я йому не довіряю. Я була розгублена і пригнічена. Я за 4 роки нашого життя побачила зовсім іншу людину.
На ранок він не попрощавшись пішов на роботу. Мене розпирало почуття недомовленості і таємниці. І я будь-яким способом вирішила дізнатися про цю Катю. Це виявилося не складно.
Звичайно ж це була дівчина з роботи, я не помилилася. Роздобувши її телефон я їй написала дуже обережну смс. Відповідь була негайною. Ми домовилися про зустріч і в цей же день, взявши сина і коляску я пішла побачитися з Катею.
Правда така завжди дуже болюча. Того вечора я дізналася, що з Катею мій чоловік зустрічається дуже давно, що він їй розповідав, що живе зі мною, тому що я дуже хвора. Що ми взяли дитину з дитбудинку, бо я не можу мати дітей. Коротше, він навіть поховав свою матір і батька, що вони загинули в катастрофі і все в цьому дусі. Я не впізнавала свого чоловіка. Я була вбита цією інформацією.
Прийшовши додому, першим ділом я вирішила, що ми однозначно повинні розлучитися. Розмовляти і з’ясовувати відносини не було сенсу, та й бажання і сил.
Я спокійно його погодувала, поклала сина, сходила в душ і пішла спати. Ми не розмовляли. Вранці, як завжди я встала рано, але проводжати його на роботу не стала.
Він, напевно, все розумів, тому навіть і не попрощався. Просто поцілував сина і пішов. Весь день був порожнім, я розмовляла по телефону з Катею.
Вона мені дзвонила, я передзвонювала. І так кожну хвилину. Я ніби катувала себе і мучила. А Катя мені все розповідала, як вони зустрілися, де проводили час.
Я ревіла, але чомусь слухала її. Душа розривалася від болю. Не можу передати як погано мені було. Я не впізнавала чоловіка. Коли він прийшов з роботи, я вирішила поговорити.
Слова самі виривалися з моєї тепер уже хворої душі. Реакція у нього була несподіваною, як і в той раз, коли Катя подзвонила. Він подивився на мене так спокійно і сказав мені, щоб я не переживала, що Катю він не кохаю. Що він кохає тільки мене і ніколи не кине.
Але і Катю не кине, бо вона сильно хворіє і може померти, якщо вони розлучаться. Цю історію він говорив і їй, ну, що я хвора. Я не вірила, що це говорить людина, з яким я живу, від якого я народила.
Все відбувалося як уві сні і не зі мною. Ще він пригрозив мені так, теж спокійно, що якщо про це дізнається мій тато, то я пошкодую і ліг спати.
Я розповіла все батьку на наступний день. Тато довго чекати не змусив. Увечері разом з мамою і другом вони приїхали до нас в гості. Тато привіз велику сумку і поклав на стіл гроші.
Друг тата сказав, що мій чоловік звільнений з роботи, що він їде з міста до своїх «померлих батьків».
Звичайно, чоловікові сказати було нічого. Він просто не очікував, що я розповім все батькові. Мовчки він встав, збентежений і розбитий, зібрав свої речі, при цьому намагався щось пробурмотіти про пробач і все таке. Але я не слухала. Я точно знала, що не пробачу.
Я переїхала до батьків і поки живу з ними. Син допомагає мені впоратися з болем. Він іноді телефонує, запитує, як справи у мене, як син. Я холодним голосом відповідаю, що все добре. Ось так буває в житті. Просте смс по роботі і стільки брехні. Але життя триває, і я живу.
