Ми з чоловіком живемо вже більш 4 років разом. У нас двоє гарних, розумних діточок. Все наче б то як у всіх. Але є одне але – ми не одружені офіційно. На цьому грунті дуже часто виникають скандали. Причиною всього стає підбурювання моєї матері.
Я вже була заміжня раніше, і чесно кажучи не бачу різниці в тому, що був той штамп в паспорті, що ні. З іншого боку, і чоловік був вже одружений, досить давно, років 12 назад. Треба сказати, що він старший за мене. Різниця суттєва, в 12 років, але справа не в цьому.
Ми сваримося, миримося, б’ємо посуд, а потім ідемо спокійно спати. Я рахую, що це нормально, коли в сім’ї кажуть про свої проблеми чи претензії. Тим не менш, моя мати впевнена, що у нас щось не так. Причина одна – він не одружився на мені.
Насправді і мені хотілося б розділити цей щасливий день з ним, з дітками. Стати його дружиною офіційно. І я йому про це казала. Ми не обговорювали конкретно це питання, але його точка зору мені зрозуміла. Він каже що любить нас, ніколи не покине, але не розуміє навіщо ці формальності.
Свекруха моя, теж не проти би, якщо б ми одружилися. Адже вона бажає своєму сину і внукам щастя, але не наполягає на цьому. Вона звикла не вирішуватися в відносини своїх дітей.
Тепер я розриваюся між 2 вогнів. Люблячий чоловік, який, можливо просто не розуміє, для чого це все, і моя мати, що кричить щось типу він просто тебе не любить. Варто сказати, я дуже легко піддаюсь маніпуляціям, тому після наших з мамою розмов постійно пиляю чоловіка.
Я і хочу, і не хочу. Після весілля я б стала відчувати себе більш впевненою, відпали би всі формальні питання в школі, садочку і так далі, бо в нашому випадку навіть робити щеплення треба за згоди 2 батьків. А головою розумію – ділити нам нічого, якщо навіть розлучення. Штамп – чиста формальність. Тим паче пільги і соціальні виплати отримую на дітей, навіщо нам одружуватися?
Порадьте що робити? Як переконати чоловіка, як заспокоїти маму? Можливо вона права і він просто нас не любить.
Вероніка потягла важкі двері й зробила крок з вечірніх сутінків у напівтемряву під'їзду. Автомат увімкнув…
-Ой, Іринко, Іринко… Так і будеш ти все життя одна. З таким то характером. Той…
Клацання замку пролунало гучніше звичайного. Катерина штовхнула вхідні двері, стягнула пальто і звично покликала сина,…
Після обіду Ганна Георгіївна вийшла надвір і зупинилася біля дерев’яного сільського паркану. Було жарко. Ганна…
Ольга вже лягла спати, як раптом її розбудив дзвінок телефона. -Олю… Це я, твій Євген.…
– Ну то й що? Майже всі мужики ходять ліворуч! Натура у нас така. Що…