Ось і в мене, так само як і в авторів деяких історій, де чоловік не хоче бачити дітей від першого шлюбу.
Чоловік має дочку від першого шлюбу. Їй 9 років. З її мамою він розлучився, коли дівчинці було 3 роки. Дочка часто мешкає у свекрухи, ми з нею там і бачимося, коли приїжджаємо в гості. Чоловік її ніколи до нас не забирав.
Півтора року тому мені зателефонувала мама цієї дівчинки, колишня дружина мого чоловіка, і попросила взяти доньку Христину на літо до нас. Вона вийшла заміж і їде з новим чоловіком у відпустку. Бажають провести там медовий місяць.
Я погодилася. Домовилися, якого дня мені Христину з речами забрати. Увечері я сказала про це чоловікові. Він розлютився, посварився з мамою, що вона дала мій номер телефону.
Від мами дізналися, що колишня дружина спочатку її просила залишитися з дівчинкою, а вона не може, їй треба лягати до лікарні. Ось вона і запитала мій номер, сподіваючись, що я не відмовлю.
Христина провела у нас майже все літо. Навіть коли її мама повернулася, вона не захотіла від нас їхати. Сергій усіляко відсторонювався від своєї дочки. Далі, ніж «привіт, як справи? » спілкування не було.
Суне дрібничку в руку на солодощі й під різними приводами їде з дому. Нашу доньку він завжди любив, грав, балував. Але того літа і наша дитина залишилася без батьківської уваги.
На моє запитання він пояснив, що з колишньою дружиною зі скандалом розлучилися. Він пішов з однією сумкою. Сказав, що колишня родина – це колишня родина. Він залишив їм квартиру, платить дочці аліменти, у своєї мами з нею бачиться. А в новій родині, у новому домі він хоче бачити тільки мене та нашу дочку.
Дочка його часто до нас проситься. Свекруха та колишня дружина дзвонять мені, щоб ми її взяли до себе погостювати. Чоловік злиться. Я їм говорила про це. Хоча особисто мені вона не заважає.
Посуд ще стояв на столі після вечері, і в повітрі кухні висів домашній запах щойно…
Телефон розбудив Варвару о п'ятій ранку. Дзвонили з невідомого номера. - Так, - сухо промовила…
- Ти пробач мені, Світлано… - колишній чоловік стояв на порозі квартири і як міг…
Руки Марини не тремтіли, коли вона застібала блискавку старої синьої дорожньої сумки. Колись, ще до…
«Ти що, зовсім глузд втратила?! Сина з хати вигнала!» Павло влетів у квартиру так стрімко,…
Віра Павлівна сто разів чула: не роби добра – не отримаєш зла. Їй говорила про…