Мій чоловік майже 20 років пропрацював начальником поліції, на роботі днював і ночував. Вважає, що через це у нього не складалося особисте життя: віддавав усього себе професії. Звик не довіряти, підозрювати.
Різниця у віці у нас 20 років: мені 47, йому 67. Дивиться на мене закоханими очима, але сказати нічого не може. Каже: ми так не привчені. Я йому кажу: «Якщо подобається, скажи, не подобається – теж скажи. Люби, поки живий, і говори про це людині, яка поруч ».
Вікторія, 47 років. Порада від психолога.
Вікторія, то, що ви описуєте, схоже на алекситиму, придбану вашим чоловіком в зв’язку з його професійною діяльністю і життєвим досвідом. Алекситимія – стан, при якому людині важко озвучувати свої емоції, промовляти їх.
Соціальні очікування і гендерні відмінності, можливо, призводять до того, що ваш чоловік знаходиться в постійному конфлікті зі своїми емоціями: є те, що він відчуває, і те, що «дозволено» висловлювати. Він звик уникати уразливості, залежності, почуття слабкості. Це створює складнощі у взаємодії з вами – жінкою, яка хоче чути, що вона важлива, що її цінують. Часто такі чоловіки, як ваш чоловік, трансформують свої емоції в ту чи іншу активність: роботу, спорт, захоплення.
Щоб почати говорити, ваш партнер повинен відчувати себе комфортно і знати, що він у безпеці з вами. Це станеться, коли він побачить, що ви самі вільно розкриваєте і висловлюєте себе, що ви справжня і вразлива.
Не треба просити його висловлювати почуття – говорите про себе, про те, що відчуваєте по відношенню до нього. Розповідайте про свої відчуття, почуття, переживання. Не думайте, не аналізуйте, не намагайтеся впливати, управляти партнером. Побачивши, що ви стикаєтеся зі своїми почуттями і здатні висловити їх зрозуміло, просто, відкрито, без осуду, без очікувань, він одного разу піде ваш приклад.
