Раніше я вважала, що у мене сімейне життя склалося ідеально і мені дуже пощастило, але зараз усе змінилося.
Перші три роки нашого шлюбу були просто бездоганними. Ми з чоловіком майже не сварилися, навіть якісь дрібні побутові справи не викликали жодних суперечок. Ми завжди намагалися знайти компроміс та йти один одному на поступки. Потім усе пішло навперебій.
Чоловіку довелося змінити роботу. Його компанія зазнала великих збитків через вимушене закриття у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Він змінив рід діяльності та тепер працює монтажником вікон. Іноді він бере додаткові підробітки, щоб заробити більше грошей.
У мене з роботою все добре, я отримую не так багато, але робота у мене стабільніша. Працюю за своєю спеціальністю бухгалтером.
Після того, як чоловік змінив роботу у нього в голові наче щось змінилося.
Я завжди звільняюся на пару годин раніше за нього. Якщо раніше у нас обов’язки по дому ділилися приблизно порівну, і він періодично допомагав мені, то зараз мені доводиться робити все самій.
Я приходжу додому з роботи та готую нам вечерю, хоч теж дуже втомлююся і хочу відпочити.
– Від чого ти втомлюєшся? Ти цілий день за своїми папірцями сидиш, а я важко працюю, як проклятий, – каже він.
Хоча до цього сам працював із папірцями та повинен знати, що це не так легко, як здається.
Так, йому важко і його робота вимагає більшої фізичної активності, ніж моя, але навіщо так знецінювати? Я людина неконфліктна, але на цьому ґрунті ми вже кілька разів лаялися, що для нашої пари велика рідкість.
Я поділилася проблемою зі своєю мамою, вона припустила, що все це через зміну роботи. Чоловік заздрить, що я залишилася на улюбленій роботі, а він був змушений змінити рід діяльності.
Я розумію, що він переживає, але навіщо так знецінювати мою роботу? Ми скидаємося на все порівну, однакову суму відкладаємо на квартиру і на майбутню відпустку, а вона весь час каже, що моя робота не така вже й важлива.
Гаразд, цей час якось пережили. Згодом усе вгамувалося і стало спокійніше. Потім я дізналася про те, що чекаю дитину.
Чоловік був на сьомому небі від щастя, шалено хотів стати батьком і був радий, коли мала з’явилася на світ. Тут і почався цілковитий хаос у наших з ним відносинах.
Я пішла в декрет, отже мій дохід суттєво знизився. Чоловік уявив себе королем. Він вирішив, що якщо я тепер сиджу вдома з дитиною, то всі обов’язки по дому автоматично перекладаються на мої плечі.
Доходить навіть до абсурду: якщо раніше він міг спокійно прибрати за собою сам, помити тарілку або викинути упаковку з-під чогось, то зараз він все це залишає за собою на столі, а прибирати повинна я.
Допомоги з дитиною теж від нього майже немає. Він може після роботи пограти з дочкою 10 хвилин і на цьому все.
За всієї цієї ситуації він не проти, щоб я десь підробляла і вносила свій внесок до загального бюджету. Я вже мовчу про гроші на якісь особисті витрати.
Мені доводиться випрошувати у нього кожну гривню і потім ще й вислуховувати від нього, що я надто багато витрачаю.
До появи дитини ми з чоловіком часто вибиралися кудись разом, я періодично купувала собі якийсь новий одяг, ходила в салон краси. Наразі всього цього не стало. Чоловік бачить в мені лише господиню та матір.
Я запропонувала найняти няню для дочки або попросити мою маму посидіти з малюком, щоб ми з чоловіком могли провести трохи часу вдвох, і я змогла б розвіятися. Він був категорично проти. Навіть більше, наговорив мені купу гидот.
– Може ще хатню робітницю наймемо? Губу закочуй! Ти сама повинна дитиною займатися, я без жодних няньок виріс! І маму свою просити навіть не думай. Сама не можеш з дочкою впоратися? Що ти тоді за матір така? – Видав мені чоловік.
Я намагалася пояснити, що я не залізна, що теж втомлююсь від роботи по дому, від дитини, мені теж потрібен відпочинок. Чоловік цього навіть чути не хоче. Хотіла якось піти погуляти з подругами, давно не бачилися, а він взагалі прийшов у сказ.
– Які подруги? У тебе дитина вдома! Гуляти вона зібралася. Ти мати, а не якась дівчина легкої поведінки, – сказав він.
Від такої заяви я взагалі була шокована.
Ще мене дратує, що він тепер постійно порівнює мене зі своєю матір’ю. Говорить, що вона – ідеальна господиня, ідеальна мама, готує, прибирає, будинок підтримує в ідеальному порядку.
Його мати виросла у дитбудинку, родичів у неї не було. Після того, як її чоловіка не стало залишилася на руках із двома маленькими дітьми та все життя тягла їх одна.
Чоловік постійно ставить мені свою матір як приклад. Мовляв, дивись, моя мати – героїня, а ти на всьому готовому сидиш та скаржишся.
А я не розумію, навіщо доводити себе до депресії, відмовляти собі у кількох годин відпочинку, котрі такі необхідні, якщо є можливість все це влаштувати?
Його мати все тягла на собі сама, бо допомагати не було кому і грошей на няню в неї не було. Чоловік тепер вважає, що якщо його мати мучилася, то і я теж повинна.
Достукатися до чоловіка не виходить. Відчуваю себе якоюсь прислугою: погодуй, прибери, приготуй і все по колу, і так щодня. Раніше чоловік був такий делікатний, чуйний і розуміючий, а зараз його начебто підмінили.
Я розумію, що чим далі, то буде тільки гірше. Дивлюсь у бік розлучення. Бо я не хочу все життя прожити в ролі служниці для дорослого мужика.
Тепер залишилось набратися терпіння відсидіти декрет, та вийти на роботу, щоб бути незалежною та самостійною. Не уявляю, як я могла так помилитися у виборі чоловіка.
