Чоловік підняв руку на зятя, тепер усі чекають, щоб він за це вибачився, але ми не маємо наміру цього робити.
Сіла писати цю історію і, якщо чесно, мені навіть трохи соромно. Незручно визнавати, що в нашій, зовні щасливій родині, опинилися такі скелети в шафі.
У мене є молодша сестра. Різниця у віці невелика – Христина молодша за мене всього на два роки. Ми росли дуже дружно. Бували, звичайно, сварки у дитинстві, не без цього. Але це залишилося далеко у підлітковому минулому.
До того моменту, коли ми вступили у вік юності та стали цікавитися протилежною статтю, ми були з сестрою найкращими подругами. Могли розмовляти по півночі, обмінювалися одягом та допомагали одна одній з навчанням.
Коли я одружилася, Христина вже зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком. Вони побралися через рік після нашого весілля. Віталій, чоловік моєї сестри, мені імпонував. А ось мій чоловік ніколи з ним не мав бажанням спілкуватися.
Якщо у нас траплялися якісь спільні сімейні заходи, я завжди сподівалася, що наші чоловіки зможуть порозумітися. Минуло вже чотири роки, а наші з сестрою чоловіки так і не почали нормально спілкуватися.
Іноді ми могли двома сім’ями поїхати на рибалку чи просто на пікнік на природу. У такі дні чоловіки розмовляли між собою, але це були діалоги виключно у справі. Спільних інтересів так і не з’явилося.
Чоловік завжди мені казав, що Віталя йому не подобається, що він якийсь каламутний і взагалі собі на думці. Але, як кажуть, не нам із ним жити. А Христина була з чоловіком щаслива.
Нещодавно в мене був день народження. Великих гулянь вирішили не влаштовувати. Запросили в гості лише найближчих. Були мої батьки та сестра з чоловіком. З подругами я домовилася зустрітися окремо у вихідний.
Ми добре душевно посиділи. Атмосфера стояла дружня, всі спілкувалися і багато сміялися. Зараз, згадуючи той вечір, я знову не знаходжу нічого незвичайного, я не помітила тоді, що між сестрою та її чоловіком виникла якась напруга.
Батьки пішли першими, після їхнього відходу зазбиралися і Христина з Віталієм. Коли двері за гостями зачинилися, я пішла на кухню, щоб почати прибирати зі столу і побачила там футляр з окулярами сестри. Вона має поганий зір і без окулярів вона не може читати.
Чоловік узяв у мене з рук футляр, взувся і кинувся наздоганяти сестру. Хотіли повернути їй окуляри. Далі про те, що сталося, я знаю лише зі слів чоловіка.
Через поверх від нас чоловік побачив мою сестру. Вона сиділа на сходинці, плакала і затуляла долонею обличчя. Навколо ока в неї розпливався величезний синець. Віталя був поряд та кричав на дружину.
Мій чоловік не замислюючись ні на мить, схопив зятя за петельки, врізав йому і відштовхнув убік, якомога далі від сестри. Потім підняв ту зі сходів і потяг назад до нас у квартиру.
Коли я побачила сестру, вона виглядала жахливо. Око запливло, а сама вона ридала вже в голос. Того вечора сестру я залишила ночувати у нас, додому ми її не пустили.
Але найцікавіше, що за тиждень Христина та Віталя помирилися. А мого чоловіка викликали до поліції. Зять написав на мого чоловіка заяву. Я одразу зателефонувала сестрі, вона про це нічого не знала.
Декілька днів ми з сестрою та з батьками вмовляли зятя забрати заяву і не доводити справу до суду. Той почував себе героєм, ніби це не він перший підняв руку на дружину.
Чоловік тоді сказав мені, що готовий понести покарання. Нехай його притягнуть до будь-якої відповідальності, він не вважає, що тоді був не правий. У результаті сестра якось зуміла напоумити свого благовірного, і заяву той забрав.
Не спілкуватися із сестрою я не можу, вона моя родина. Але її чоловіка я більше бачити не маю наміру ніколи. Вважаю, що вчинив він некрасиво та підло.
Але найприкріше, що наші батьки вважають, що наші із сестрою чоловіки просто зобов’язані помиритися. Вони наполегливо намагаються влаштувати їм випадкову зустріч. Начебто й зовсім нічого такого не сталося.
Донести до батьків, що ми більше не зможемо зустрічатися разом як раніше, у мене не виходить. Вони щиро вважають, що в тому, що сталося, неправий мій чоловік, що він погарячкував. А ось другий зять молодець, адже він перед сестрою вибачився, і вона його пробачила.
Після всього мені стало важко спілкуватися зі своїми родичами. З сестрою постійно якась незручна мовчанка, їй важко дивитися мені у вічі. А з батьками зовсім неприємно спілкуватися. Вони прагнуть переконати мене, що ми маємо просити вибачення перед Віталієм і помиритися з ним.
