Розповім вам свій сон, який мені приснився, коли мені було так важко, що мало не зважилася на…
Жили ми тоді в Приморському краї. Чоловік пішов до іншої, а та стала по бабках ходити, щоб мене зі світу зжити, а сина мого забрати собі, через те, що у неї не було своїх. Я про це не підозрювала, звичайно прикро, що чоловік кинув з малюком місячним, але мені ніколи було думати про них.
Мені приснився сон, від якого мені стало ніяково. Сниться мені, що лежу з дитиною на ліжку: я з собою його клала спати, бо сон у мене чуйний, і знала, що не навалюся на дитину уві сні. А потім я почула, як у вікно шкребе хтось. Внутрішній голос ніби дав знати – небезпека.
Я хапаю дитину і вискочила за двері, а у двері, які я встигла зачинити, щось важке стукнуло. Деякий час тряслася за дверима від страху, але, пересиливши свій страх, я заглянула, відкривши двері, і тільки шторка коливалася.
Потихеньку читаючи свої молитви, я увійшла в кімнату й обімліла від жаху: на білому простирадлі був величезний чорний слід в напрямку до вікна.
Коли я прокинулася, з мене біг холодний піт від жаху, який я пережила, і коливалася шторка. Про сон не могло бути й мови: так до ранку в молитвах просиділа.
Вдень до мене прийшла моя знайома і сказала, що Таня до бабки ходить, а вона відьма, і порадила бігти звідти не оглядаючись і так, щоб ніхто не знав про від’їзд. Згадала сон і зрозуміла до чого.
Похапцем зібралася і, кинувши все, рано вранці поїхала. Їхала і думала, що їхати мені теж нікуди: не приймуть вдома з дитиною, коли й мене дорікали шматком хліба. Вирішила поїхати в інше місто.
Зупинилася в одної бабки за певну плату, але гроші закінчилися, і мої спроби влаштуватися на роботу були марні.
Вона теж дала термін, що, якщо не влаштуюся на роботу, виставить з квартири. Вранці з дитиною виходила і пізно ввечері тільки поверталася, куди тільки не просилася на роботу! Потім я зрозуміла, що не приймуть з дитиною нікуди, а люди деякі – продай дитину або віддай, але ніхто не пропонував допомоги в влаштуванні на хоч якусь роботу.
Цього разу я знову поверталася без результату і не знала, що сказати господині. Мене від голоду хитало, та ще й дитина грудна.
Присіла на лавку, а дитина в колясці лежала. Подивилася на нього і гірко заплакала від безвиході, від мого непотрібного нікому життя.
Так скаржилася синочку і прийшла до висновку, що треба закінчити це життя і вирішила, коли буде йти поїзд (ми сиділи якраз біля дороги тієї), зробити крок з дитиною під нього. Так, зі сльозами на очах, я впала в забуття.
І відразу ж бачу відблиски в небі в стороні, де хилиться сонце на захід. Дивлюся, а небо наче відкрилося, і до мене спішно, швидко, тільки одяг шарудить, поспішає жінка, одягнена в довгий одяг і покрита, але обличчя не можу розгледіти.
Така вона Світла, а з боків двоє, їхніх облич я теж не бачу. Вона поклала переді мною три ключі: один залізний, другий срібний, а третій золотий.
Через мить я прокинулася, а моя дитина прокинулася і тягнулася до мене. Пригорнула до себе, просила пробачити мати за дурні думки.
Не минуло навіть двох днів, як мені допоміг завідувач району, куди я пішла за довідкою, щоб визначити дитину в Будинок дитини. Він почав лаяти мене, мовляв, народять, а потім кидають. Ось тут сльози й пішли самі, і я розридалася, не могла зупинитися.
Сяк-так заспокоївшись, крізь сльози я розповіла про свої пригоди. Це була єдина Людина, якого я зустріла. Він тут же всіх обдзвонив і мене влаштував на роботу двірником. І кімнату відразу ж дали й вчасно: господиня виставила мої речі біля під’їзду.
З того часу засвоїла одне: ніколи ні на кого не надійся і не довіряй своїй біди. Коли мене все ж дома прийняли, я розповіла свій сон батькові. Він був дуже здивований, що мені приснився такий сон. Він сказав, що це була мати Пророка.
