Ми одружені вже 12 років. У нашому подружньому житті були й скандали, і зради. Мій чоловік легко захоплюється як людьми, так і своїми ідеями. Він закохувався у нашу сімейну лікарку, у співробітницю, навіть у продавчиню сусіднього магазину, тому на цьому ґрунті ми часто скандалили.
Після скандалів він завжди кудись тікав, то їхав на заробітки, то йшов до своїх батьків, і по декілька тижнів жив з ними. Ми навіть думали про розлучення.
Але десь рік тому він пообіцяв виправитися, і намагався тримати слово. Чоловік знайшов стабільну роботу, про його зради я більше не чула, та й не помічала.
Приблизно два тижні тому у нас із ним стався черговий скандал. Чоловік сказав, що я йому набридла, тому він з’їде на орендовану квартиру. Я, звісно, вирішила, що блефує.
Думала, що поки знайде потрібну квартиру, збере речі, пройде багато часу, і він передумає. Наступного ранку з чистою совістю пішла на роботу.
Коли ввечері повернулася, мене здивувала пуста квартира. Не в плані того, що він із неї все виніс, просто забрав свої речі та улюблену гітару. Я сіла на кухні та розплакалася.
Я вже дуже втомилася від його спонтанних бажань та ідей, які він реалізує зі швидкістю блискавки. Він абсолютно не враховує моїх почуттів. Захотілося піти – пішов, набридне – повернеться. Я в нього не просто прислуга, а вірний песик.
Але слізьми горю не допоможеш, вирішила стежити за подальшим розвитком подій. Поставила собі за мету взагалі йому не дзвонити.
Прожив він окремо близько тижня, та прийшов додому у вихідні. Почав розповідати мені, який він самостійний, що доглядає за собою, готує їсти, пере, а я така недолуга, навіть не ціную його.
Почав пояснювати мені, що в цій ситуації я не маю рації. Він усіма силами намагається повернути пристрасть у стосунки, а я ображаюся. Одним словом, виставив мене дурепою.
Пробув він удома два дні. За цей час з’їв увесь мій запас їжі, награвся в комп’ютерні ігри, але коли почав чіплятися з ніжностями, я його вигнала. Не розумію, навіщо він приходив. Він зі мною не спілкувався, просто їв, спав та грав.
Я прочитала кілька статей з психології. У них рекомендується й надалі залишатися зразковою дружиною, та намагатися ще більше догоджати. Тоді він помітить, яка я молодець і не захоче мене втрачати.
Думаю у випадку з моїм чоловіком це повна маячня. Він взагалі перестав мене помічати, реагує лише коли я кричу.
Ще й на роботі олії у вогонь підливають, весь час кажуть, що він знайшов собі іншу, а я просто в нього запасний варіант. Не знаю, коли чоловік йшов у загул, я це відразу розуміла по його поведінці.
Він починав займатися спортом, купував парфуми та новий одяг. Наразі всього цього немає. Тому втішаю себе думкою, що він справді хоче відпочити, відчути себе неодруженим.
Сподіваюся, награється, та повернеться. Хоча все частіше мене відвідують думки про розлучення! Що робити?
