Дворянин без замка, зате маршрутка є.
Мені 33 роки. Є двоє синів близнят від першого шлюбу. Хлопці підросли, з’явилося трохи вільного часу. Подумала, що саме час будувати своє особисте життя знову, поки не пізно. Все ж хочеться відчувати поруч сильне і надійне плече.
Подруга на роботі познайомила з чоловіком. Йому 35 років. Працює водієм маршрутки. І після двох тижнів спілкування він вже пропонує мені вийти за нього. Спочатку якось жартував, жартував, на кшталт: “виходь за мене, насіння будеш?”. Протягом тижня розмови про створення сім’ї вже стали як би і не жартом. На повному серйозі став питати мене про шлюб. Але я не дуже готова … Так швидко вийти заміж можна тільки або в 16 років, або в стані сп’яніння.
Я запитала його про мотиви, на що він відповів, що дуже хотів би продовжити свій рід. Хоча начебто прізвище у нього звичайне.
Тобто він прямо сказав, що хоче одружитися, щоб я народила йому синів. Але як би діти – це ж не мішок картоплі … За ними постійно пильнувати, постійно потрібна увага (не будуть же вони як бур’яни на городі рости), та ті ж гроші. Я ледве виховувала одна двох дітей. Жила майже впроголодь, тому що всі гроші відлітали на одяг, дитяче харчування, ліки.
Вийти заміж і народити ще щоб хтось “продовжив свій рід”? Якийсь слабкий аргумент. Ні слова про кохання, ні слова підтримки … Давай народжуй … Так і замку родового немає. З спадщини старенької мікроавтобус і кімната в гуртожитку. Мда, ну і дворяни нині пішли …
