Ніколи у своєму житті я не відчувала задоволеності у фінансовому плані. Ніколи, досі. Але чи варто мені чекати аж до 56 років? Навіть не знаю.
Дякую свасі, що хоча б зараз я відчула себе людиною. Відчуття незабутні, скажу вам. Хочеться жити та радіти життю.
Але раніше було зовсім інакше. Я вийшла заміж молодою наївною дівчиною. Чоловік на 5 років за мене старший, міський. На той момент він був звичайним робітником, але для мене це було як щось надприродне.
Бентежила його недоглянута квартирка, але аж дві кімнати для двох чоловік — це було переконливо.
Вже за півроку я зрозуміла, що, хоч ми й живемо удвох, свекруха завжди контролюватиме ситуацію в житті свого сина. Вона приходила, просто коли їй заманеться. Могла навідатися прямо з самого ранку. А могла й уночі прийти.
Було враження, що вона не могла жити без того, щоб не бути поряд зі своїм сином. І це дуже стомлювало.
Лише через якийсь час я дізналася, що чоловік мав ще й сестру. І жила вона зі своєю матір’ю та чоловіком разом в одній квартирі.
Який дурдом там діявся, я можу собі тільки уявити. А найсмішніше, що це у нас із чоловіком довго не виходило зачати дитину.
Але зовиця якось упоралася, незважаючи на матір, яка живе в сусідній кімнаті. Мабуть, нерви у сестри чоловіка були зроблені із заліза.
Коли нарешті з’явилася дочка, стало трохи легше у моральному плані. Грошей не вистачало, чоловік старався, але даремно. Кожну зайву копійку з’їдали витрати на дитину, одяг та навчання.
У ті роки я почала розуміти, що чоловіка більше не люблю. І більше того, як партнер він мені теж не потрібен, адже жити краще не виходило, а весь мій потенціал йшов на готування та прання. Я відчувала, що могла зробити більше.
Ми почали сваритись, не розмовляли тижнями. Було зрозуміло, що наш шлюб зруйновано і лише донька тримає нас разом.
Хоч і вона з віком уже не бігла нас мирити зі сльозами на очах. Навіть єдина дитина махнула на наші стосунки рукою.
Це сумно, але не смертельно. Багато пар розходяться, не таючи жодного зла одне на одного.
А потім дочка виросла і знайшла собі гідного кавалера. Сучасна молодь не тупцює на одному місці, тож весілля вони зіграли через півроку знайомства.
На самій церемонії я познайомилася зі свахою, і того ж вечора ми стали дуже хорошими подругами. Вона спеціально приїхала на свято до сина з Європи. Ми проговорили з нею весь вечір, і це згодом дуже вплинуло на моє майбутнє.
Логічно, що коли донька пурхнула з батьківського гнізда, я теж вирішила наслідувати її приклад. У нас з чоловіком відбулася коротка розмова, яка довгий час уже витала в повітрі. Ми подякували одне одному за проведений разом час, поплакали та попрощалися.
Я полетіла працювати до Європи. А сваха дала мені всі потрібні адреси та номери телефонів. Завдяки їй я дуже добре влаштувалася, тож почала заробляти вже з першого тижня.
Всім рекомендую робити так само. Готуватися до поїздки за кордон треба заздалегідь.
Через чотири роки нелегкої та наполегливої праці я змогла накопичити на двокімнатну квартиру у своєму місті. Нічого не заважало мені поїхати назад додому і жити собі на втіху. Окрім однієї дрібниці. Колишнього чоловіка.
Справа в тому, що за цей час він встиг знайти собі іншу жінку і вже жив із нею у нашій старій квартирі. Було сумно бачити жінку, для якої двокімнатна хрущовка практично без ремонту була нормальним варіантом для життя у її віці.
Це була буквально я з минулого життя. Проте справи були важливішими.
Чоловік попросив мене піти йому назустріч. А саме відмовитися від своєї частки у нашій спільній квартирі та зробити його одноосібним власником.
Дітей він заводити більше не планує, тож зрештою житло дістанеться нашій дочці. Місце, де жити, у мене самої тепер є, отже, він вважає, що я не проти.
І я ж справді тільки за. Нехай забирає, якщо вважає, що так треба. Але яка проблема. Його нова жінка має свою дитину. Яку вона, звичайно, теж хоче забезпечити.
І, якщо я віддам їм квартиру, хто знає, чи не дістанеться вона потім чужій людині? Я ж жінка і чудово розумію, що в житті всяке може статися.
Хоч би як я ставилася до свого чоловіка, брехуном його я не вважаю. А ось у його новому виборі я зовсім не певна.
Їхня житлова площа мене справді не дуже хвилює. Але як ви змусите мене довіряти чужій жінці? Хоч мені й хочеться, щоб у всіх було все добре. Але життя таке, що довіряти нікому не можна. Потрібно все ретельно обміркувати.
