Я одружилася п’ять років тому. Весь цей час наші стосунки з чоловіком ставали лише міцнішими. Розуміння зростало, а приводів для конфліктів ставало дедалі менше.
Єдине, що турбувало нас – це те, що у нас досі не було дітей. Моя мама та свекруха дуже хвилювалися з цього приводу. Але я знала, що рано чи пізно я стану мамою.
Не зайнята дітьми, я працювала на рівні з чоловіком. Ми разом вкладали у нашу родину. Я вирішила, що стану домогосподаркою лише після появи дитини. А поки малюка немає, я розвиватимусь у своїй професії.
У мене є сестра Алла, у вихідні вона часто приходила до нас у гості. Чоловік потоваришував із нею майже відразу, цікавився про справи. Цьому я не надавала особливого значення, для мене це був звичайний сімейний клопіт.
Алла незаміжня, вона на пару років молодша за мене. Щоразу, коли ми бачилися, вона ділилася тим, що теж хоче заміж та багато дітей. Ми завжди хотіли, щоб наші діти грали усі разом.
– У тебе обов’язково буде сім’я, ще зустрінеш своє кохання! – казала я їй.
Я підтримувала Аллу, а вона підтримувала мене. Якось сестричка приїхала до нас у гості. Ми добре провели час, але засиділися допізна, і Аллі треба було їхати. Мій чоловік запропонував довести сестру до дому, я була не проти.
Після того, як чоловік її відвіз, він повернувся додому у чудовому настрої. Я одразу зауважила, що щось не так. На мої запитання чоловік відповідав, що все добре, просто вони з Аллою від душі поспілкувались.
Але після цього дня Алла стала рідко до нас приїжджати, а зі мною поводилася дуже відчужено. Я не розуміла, що відбувається. І вирішила вивести Аллу на розмову, вона пояснила свою поведінку завантаженістю на роботі.
Я поставилась до цього з розумінням, але дуже сумувала за нею. Раніше вона так часто відвідувала нас, а тепер її майже не було.
Однак змінилася не лише поведінка моєї сестри, а й чоловік став якимось іншим. Він теж став поводитись байдуже. Затримувався на роботі та повертався додому дуже пізно.
У якийсь момент у мене з’явилася думка про те, що між чоловіком та сестрою можуть бути не просто дружні стосунки. Я відганяла ці думки як могла. Мені навіть було соромно, що таке спало мені на думку.
-Напевно, це просто параноя, – заспокоювала я себе.
Але все ж таки вирішила перевірити, наскільки реальні мої підозри. Після того, як чоловік написав мені, що він затримається на роботі, я одразу зателефонувала Аллі. Вона швидко взяла слухавку, і я запросила її до ресторану.
– Сьогодні не хочеться, втомилася після роботи. Відпочиватиму вдома, – повідомила сестра.
Після дзвінка я поїхала до неї додому. Було майже десять вечора, я дзвонила у двері, але ніхто не відкривав. Світло в її вікнах теж не горіло, у квартирі нікого не було. Мої підозри почали здаватися цілком реальними. Стоячи під вікнами сестри, я почала їй дзвонити, але вона не взяла слухавку.
Я повернулася додому, за годину приїхав чоловік. Сказав, що дуже втомився і ліг спати. Так пройшов місяць, а я ніяк не могла заспокоїти себе. Просто спитати у чоловіка про зраду я теж не хотіла. А раптом я не права? Я б виглядала дуже безглуздо.
Але все вирішилося само собою. Далі сталося найсильніше розчарування у моєму житті. Мені зателефонувала мама і повідомила про те, що Алла при надії. У мене в голові почав складатися пазл.
– Хто батько?
– Я не знаю, вона нічого не каже, подзвони їй сама, – буркнула мама.
Я зателефонувала Аллі, вона не брала слухавку. Через годину Алла сама передзвонила мені, вона була заплакана. Вона розпочала свою розмову з вибачень. Я одразу зрозуміла, що до чого.
– Батько твоєї дитини мій чоловік? – Запитала я її.
Після мого запитання вона заплакала ще дужче. Я відразу зрозуміла, що так, я була
абсолютно права. Чоловік зраджував мені із сестрою.
Я не стала слухати вибачення Алли, а просто поклала слухавку. Спокійно розмовляти я все одно не змогла б. Найближчі люди зрадили мене. Цей факт не вкладався у моїй голові. Не знаю, чому мені було болючіше: від зради чоловіка, чи від зради власної сестри.
